Як показала Ухвала Вищого адміністративного суду України від 05.12.2012р. по справі телеканалу ТВі щодо скасування податкових повідомлень-рішень, цей суд вміє тримати читача в напрузі не менш професійно ніж автор детективних романів.
Звертаючись із касаційною скаргою телеканал все ж сподівався, що касаційна інстанція надасть адекватну оцінку діям суду апеляційної інстанції щодо використання норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при вирішенні спору з питань справляння податку на додану вартість.
Натомість ВАСУ, не лише залишив поза увагою такий інноваційний підхід до правозастосування, але й породив і власні новели.
Так, предметом оскарження податкового повідомлення-рішення, окрім порядку декларування залишку від’ємного значення з ПДВ, було також віднесення до податкового кредиту сум за нібито нікчемними правочинами.
Звичайно, телеканалу було приємно, після ознайомлення з мотивувальною частиною Ухвали, дізнатись про те, що ВАСУ не підтримує податковий орган в частині його висновку, що суми сформованого телеканалом податкового кредиту за операціями з його контрагентами були завищеними, та що ВАСУ погоджується, що «… оскаржуване податкове повідомлення рішення законно скасовано судами попередніх інстанцій». Хоча останній висновок і викликав певне здивування, оскільки апеляційна інстанція повністю підтримала податковий орган. Та головне ж , що суд касаційної інстанції визнав в цій частині податкове повідомлення рішення незаконним.
Однак резолютивна частина Ухвали не залишила ілюзій: «…Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09. 2012р. — залишити без змін».
Після такого повороту подій, правова оцінка ВАСУ норм матеріального права в частині залишку від’ємного значення з податку на додану вартість, а саме що не відображення залишку в показниках декларації звітного періоду автоматично позбавляє платника податків в подальшому права на нього, вже чомусь не викликає здивування.
Необхідно відмітити, що наведена вище позиція ВАСУ може стати досить не приємним сигналом для тисячі платників податків, які протягом 2010-2011р. не відображали від’ємне значення залишку з ПДВ через численні відмови податкових органів від прийняття декларацій з ПДВ з таким показником. Що ж платникам податків залишається сподіватись, що така позиція була просто індивідуальним випадком, який не набуде характеру загального вектора правозастосовної практики ВАСУ.
А спеціалісти у галузі процесу можуть обдумати відповідь на питання: «чи повинна резолютивна частина рішення суду касаційної інстанції співпадати із мотивувальною?».