Апеляційний суд США відправив справу про плагіат «Stairway to Heaven» Led Zeppelin на перегляд « Взгляд юриста

28 вересня 2018 року Апеляційний суд дев’ятого округу Сан-Франциско ухвалив приголомшливе рішення про перегляд рішення окружного суду 2016 року стосовно справи про плагіат рок-гімну 1971 року «Stairway to Heaven» Led Zeppelin.

Початкові акорди пісні з найбільшою кількістю продажів у США, на якій музиканти заробили півмільярда доларів, називали плагіатом інструментальної композиції «Taurus» 1967 року менш відомого каліфорнійського бенду «Spirit». Легендарну британську рок-групу звинувачували у запозиченні ля-мінорної послідовності акордів, ідентичної нотної тривалості, арпеджіо та подібних послідовностей нот.

Загалом кейси про встановлення факту плагіату виносяться в США у разі встановлення або (1) доступу відповідача до твору позивача, тобто «розумної нагоди» чи «розумної можливості» ознайомлення з твором позивача до моменту створення твору, що порушує копірайт, та одночасно (2) суттєвої подібності ідеї і вираження ідеї або (за відсутності доведеності доступу відповідача до твору позивача) ознак разючої подібності творів, яка виключає можливість незалежного створення другого твору без референції до першого.

Журі присяжних у справі Led Zeppelin прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог на базі недоведеності перших двох факторів, однак апеляційний суд констатував порушення, які допустив окружний суд при винесенні рішення.

Три судді колегії суддів одноголосно постановили, що суд першої інстанції допустив неточності у роз’ясненнях, наданих присяжним в питанні застосування норм про копірайт. Суддя окружного суду не роз’яснив, що хоча окремі ноти не підлягають правовій охороні, та комбінація цих нот у разі достатньої оригінальності захищається як об’єкт копірайту. Суд дев’ятого округу також визначив, що присяжні були введені в оману стосовно того, що висхідна або низхідна послідовність звуків півтонами (хроматична гама) виконання, у якому звуки акорду слідують один за одним (арпеджіо), та коротка послідовність з трьох нот не охороняються авторським правом.

Іншою підставою для перегляду рішення стала неповнота дослідження доказів при визначенні подібності творів. Присяжні робили висновки на основі експертних оцінок партитури пісні «Taurus», тоді як альбомний запис пісні у судовому засіданні не відтворювався.

При розгляді справи у суді першої інстанції представник Led Zeppelin наголошував на тому, що єдиним твором, який підлягає правовій охороні, є композиція, а не звуковий запис, а тому визначення подібності двох творів має базуватися виключно на порівнянні партитур. Натомість Spirit підкреслювали такі елементи подібності творів, як пальцевий метод гри на гітарі, застосування акустичної гітари, налаштування грифа, задіяння барокових інструментів, таких як флейта і клавесин, тощо.

Судом було визначено, що звукові записи з їхніми основними композиційними формами є окремими творами, на які поширюється окрема правова охорона. Це пояснюється тим, що запис пісні «Taurus» було здійснено до 1972 року, коли звукові записи стали предметом правової охорони. Відтак суд ставив собі за мету встановити, на які саме елементи твору позивача у музичній композиції поширюється захист авторським правом окремо від елементів, що захищаються копірайтом у звуковому записі.

Суд застосував тест на визначення суттєвої подібності, виходячи з т. зв. зовнішньої та внутрішньої складових подібностей. Суддя також вдався до цікавого розділення, власне, своєї юрисдикції та юрисдикції журі присяжних. «Зовнішній компонент», під яким розумілося встановлення об’єктивної схожості творів, у разі його наявності мав бути зафіксованим самим суддею. «Внутрішній компонент», під яким суд розумів суб’єктивне враження пересічних слухачів про подібність двох композицій або «концепт і відчуття» (concept and feel), мав вирішуватися виключно журі присяжних.

Однак рішення про те, чи відбулося порушення авторського права судом у 2016 році, ухвалювалося на основі аналізу виключно двох партитур, тоді як саме відтворення звукового ряду створює враження подібності при порівнянні двох пісень, на думку деяких IP‑юристів. Аналогічно розмірковував апеляційний суд, відправивши справу на перегляд у суд першої інстанції. Тож спостерігатимемо.

Ситницька Анастасія