Комітет ВР з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення нещодавно рекомендував парламенту прийняти в другому читанні та в цілому проект Трудового кодексу України. Тож вже незабаром цей документ може бути винесено на розгляд депутатів та прийнято як закон на заміну Кодексу законів про працю. В даній статі ми дізнаємось, що нового для нас підготували народні обранці, та які новинки на нас чекають згідно нової редакції Трудового кодексу.
Одразу зазначимо, що Трудовий кодекс, у разі прийняття відповідного проекту, вступить в силу вже через декілька місяців. Сам проект визначає засади й механізм реалізації передбачених Конституцією України трудових прав і гарантій працівників, забезпечення захисту інтересів працівників і роботодавців, комплексного підходу до вирішення індивідуальних трудових правовідносин, кодифікацію і уніфікацію законодавчих актів з питань праці та адаптування трудового законодавства до Європейської соціальної хартії та інших міжнародно-правових актів, зокрема, Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці.
Проект Трудового кодексу складається із дев’яти книг (368 статей), Прикінцевих та Перехідних положень. Серед іншого проект ТК в загальних положеннях врегульовує питання застосування аналогії закону і аналогії права, застосування актів законодавства однакової юридичної сили у разі їх неузгодженості. Зокрема, що стосується останнього, то у разі якщо норма закону чи іншого акта законодавства, виданого на підставі закону, або норми різних законів чи різних актів законодавства припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків працівника і роботодавця, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь і працівника, і роботодавця, остаточне рішення приймається на користь працівника.
Документ також передбачає відкритий і прозорий порядок прийняття актів законодавства про працю. Зокрема, визначається, що всі норми про працю є публічними та підлягають оприлюдненню — одночасно з нормами, визначеними документами вищого рівня, з яких вони випливають.
Право роботодавця на прийняття нормативного акту
Стаття 12 проекту ТК надає роботодавцю право приймати нормативні акти у сфері праці шляхом видання наказів, розпоряджень, рішень, які не повинні суперечити актам трудового законодавства, колективним угодам, колективному договору, а також з урахуванням пропозицій чи за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
Роботодавець повинен доводити прийняті нормативні акти до відома всіх працівників. Якщо нормативний акт стосується конкретного робочого місця чи конкретної посади (посадова інструкція, інструкція про порядок виконання робіт тощо), працівник знайомиться з ним під розписку у триденний строк.
Разом з тим, необхідно зазначити, що даною нормою не врегульовано механізм, яким чином роботодавець повинен доводити власні нормативні акти до відома всіх працівників.
Суб’єкти трудових відносин
Положення проекту ТК окремо визначають, хто є суб’єктами трудових відносин (роботодавець і працівник), а також їх права та обов’язки.
Відповідно до проекту роботодавець отримає право здійснювати контроль за виконанням працівниками своїх трудових обов’язків з використанням технічних засобів, якщо це зумовлено особливостями виробництва. Відповідна норма вже стигла отримати порцію критики від експертів, представників бізнесу та профспілкових організацій, оскільки вона належить до ряду тих положень, що розширюють повноваження роботодавця по відношенню до працівників. І, дійсно, не можна не зазначити, що зміст даної норми викликає досить таки велику кількість сумнівів та запитань, зокрема щодо того наскільки вона відповідає положенням Конституції України, або чи не призведе її реалізація до масового порушення прав працівників.
Докладніше на цьому питанні зупинимось нижче.
Трудові відносини та трудовий договір
Трудовому договору проектом ТК надається значення повноцінного юридичного акта, вихід за межі якого не допускається, а також розмежовано поняття трудових відносин і трудового договору.
Зокрема, стаття 31 проекту дає визначення трудових відносин як відносин між працівником і роботодавцем, відповідно до яких працівник за винагороду особисто виконує визначену роботодавцем роботу (трудову функцію) під його керівництвом та контролем з підляганням правилам внутрішнього трудового розпорядку. В свою чергу трудовий договір визначається як угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується особисто виконувати роботу (трудову функцію), визначену цією угодою, з додержанням трудового законодавства, колективних договорів і угод, правил внутрішнього трудового розпорядку під керівництвом та контролем роботодавця, а роботодавець – надати працівникові роботу за цією угодою, забезпечувати належні, безпечні та здорові умови праці, належні санітарно-побутові умови та своєчасно і в повному обсязі виплачувати заробітну плату.
Новелою в даному випадку є те, що проект Трудового кодексу передбачає можливість укладення трудового договору у будь-який час до початку роботи. Таким чином, проект Трудового кодексу зобов’язує роботодавців укладати письмові трудові договори з усіма працівниками. Водночас слід відзначити, що поняття «трудові контракти» в проекті відсутнє.
Повертаючись до чинного законодавства зауважимо, що наразі дозволяється укладати з окремими категоріями працівників трудові контракти. Вони укладаються на визначений термін та можуть містити підстави для звільнення.
Проектом Трудового кодексу також врегульовано положення щодо виконання роботи вдома, а саме статтею 44 передбачено, що під час укладення трудового договору або пізніше сторони можуть домовитися про виконання працівником роботи вдома (надомну працю), якщо він має для цього необхідні умови, що відповідають вимогам охорони праці, пожежної безпеки і санітарії, а також укладання трудових договорів на визначений строк.
Звільнення
За чинними вимогами трудового законодавства, роботодавець має попереджати про майбутнє звільнення свого працівника не пізніше, ніж за два місяці. У проекті цей термін скорочується до одного місяця. Крім того, проект передбачає нові підстави звільнення працівника з ініціативи роботодавця, а саме — за розголошення «комерційної таємниці». Водночас чіткого визначення, що є комерційною таємницею, немає.
Положення проекту Трудового кодексу передбачають і інші новації, зокрема, статтею 102 регламентовано порядок припинення трудових відносин у разі смерті роботодавця — фізичної особи, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим. Донині ці питання не регулював жоден нормативно-правовий акт.
Робочий час
Новацією є визначення робочого часу та його склад (стаття 129 проекту). Робочий час визначається як час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку і умов трудового договору повинен виконувати трудові обов’язки. Разом з тим, до робочого часу можуть включатися інші періоди часу.
Так, за проектом до складу робочого часу включається:
1. час виконання працівником трудових обов’язків;
2. підготовчо-завершальний період (час отримання трудового завдання, матеріалів та інструментів, товарів, ознайомлення з технічною документацією, відповідно до якої повинна виконуватися робота, час підготовки і прибирання робочого місця, здавання готової продукції тощо);
3. час перерв для внутрішньо змінного відпочинку, задоволення особистих потреб, обігрівання тощо.
Крім того, повністю або частково до складу робочого часу може включатися час, протягом якого працівник перебуває поза місцем виконання трудових обов’язків у режимі готовності стати до виконання трудових обов’язків, щоправда, такі періоди, які включаються до складу робочого часу, мають визначатися колективним чи трудовим договором.
Крім того, проект Трудового кодексу (стаття 146) дає перелік працівників, які самостійно планують свій робочий час. До таких осіб належать керівники юридичної особи та відокремлених підрозділів, працівники, які працюють вдома, та інші категорії працівників, визначені колективним договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку, планують свій робочий час самостійно, якщо інше не визначено у трудовому договорі.
У новому Трудовому кодексі збережені норми про 40-годинний робочий тиждень із 5-ма робочими днями та двома вихідними. Втім, є одна норма, яка дозволяє роботодавцю самостійно встановлювати 6-денний робочий тиждень з одним вихідним днем або 10 годинний робочий день але не більше встановленої тривалості робочого тижня.
З’явилася в проекту норма про так званий гнучкий режим роботи. Тобто передбачається, що між роботодавцем та працівником узгоджується час, коли працівник зобов’язаний перебувати на своєму робочому місці, час, коли працівник має право на свій розсуд визначати час початку і закінчення роботи, а також час використання, в межах цього часу, перерви для відпочинку і харчування. При цьому має дотримуватися встановлена для даного працівника щоденна тривалість робочого часу чи щотижнева норма робочого часу, чи норма робочого часу за певний обліковий період.
Цікавим нововведенням Трудового кодексу є визначення видів часу відпочинку (стаття 154), якими є:
1. перерви упродовж робочого дня (зміни);
2. щоденний (міжзмінний) відпочинок;
3. вихідні дні (щотижневий безперервний відпочинок);
4. дні державних та релігійних свят, робота в які не проводиться;
5. відпустки.
Так, передбачено, що упродовж робочого дня (зміни) працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин і не менше тридцяти хвилин, яка не включається до тривалості робочого часу. Крім того, в проекті міститься положення щодо спеціальної перерви для обігріву та відпочинку для працівників, які в холодну пору року працюють на відкритому повітрі або у приміщеннях, що не обігріваються, а саме вантажникам на вантажно-розвантажувальних роботах та іншим працівникам.
Відповідно до статті 155 передбачено, що загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні встановлюється колективним договором або нормативним актом роботодавця, прийнятим за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і, як правило, повинен надаватися поряд із загальним вихідним днем.
Проектом також передбачається заборона залучати працівників до роботи у дні, які є для них вихідними. Проте, як виняток, роботодавець має право залучити працівників до роботи у вихідні дні в таких випадках:
1. для відвернення виробничої аварії, катастрофи або усунення їх наслідків та наслідків стихійного лиха;
2. для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування майна;
3. для виконання невідкладних, наперед непередбачуваних робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота юридичної особи в цілому чи її окремих підрозділів.
В інших випадках залучення працівників до роботи у дні, які є для них вихідними, допускається лише за наявності письмової згоди працівника.
Слід вказати, що проект Трудового кодексу передбачає положення, відповідно до яких виконання працівником роботи в загальний вихідний день та графіка виходу на роботу (графіка змінності) не є перевищенням (порушенням) норми робочого часу і не є підставою для отримання права на оплату праці в подвійному розмірі.
Відпустки
Проект Трудового кодексу збільшує тривалість щорічної відпустки до 28 календарних днів (наразі — не менше 24 календарних днів) за кожний робочий рік. Робочий рік відраховується від дати виникнення трудових відносин. Разом з тим, в статті 178 передбачається, що загальна тривалість щорічних основної та додаткової трудових відпусток за робочий рік не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, – 69 календарних днів (крім випадків, коли працівникові одночасно повністю або частково надаються відпустки за попередні роки (періоди), що не були використані раніше).
Також положення проекту ТК передбачають суттєве збільшення тривалості відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін до трьох місяців.
Крім того, цікавим нововеденням є закріплення такого виду відпустки як заохочувальна. Така відпустка надаватиметься за виконання державних або громадських обов’язків, за сумлінне виконання трудових обов’язків, тривалу добросовісну працю та з інших підстав з частковим або повним збереженням заробітної плати. При цьому, тривалість такого виду відпустки визначатиметься роботодавцем самостійно.
Оплата праці
Проектом передбачається повернення до визначення поняття мінімальної заробітної плати, що діяло до внесення змін до Кодексу законів про працю України та Закону України «Про оплату праці» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» № 77-VIII.
Таким чином визначається, що мінімальна заробітна плата — це встановлений законом розмір оплати праці за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт), що має забезпечувати достатній життєвий рівень для працівника. До мінімальної заробітної плати не включається додаткова заробітна плата.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:
1. загального рівня заробітної плати;
2. продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.
При цьому, розмір мінімальної зарплати не може бути нижчим за прожитковий мінімум для працездатних осіб.
У проекті передбачені також положення (стаття 230) щодо оплати праці за роботу в нічний час. Така робота оплачується в підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою (міжгалузевою) угодами, колективним договором, а якщо договір не укладено нормативним актом роботодавця, але не нижче ніж на 30 відсотків тарифної ставки (окладу), посадового окладу (ставки заробітної плати) за кожну годину. Наразі законодавством передбачено доплату за роботу в нічний час у розмірі 20%.
Оплата праці у понаднормовий час за проектом буде здійснюватися не в двократному, а вже у трикратному розмірі.
Гарантії для працівників
Одна з новацій проект — регламентована проектом гарантія вагітній жінці на період проходження рекомендованих лікарем медичних обстежень. Зокрема, передбачається, що роботодавець зобов’язаний увільнити вагітну жінку від виконання роботи на період проходження рекомендованих лікарем медичних обстежень, що проводяться у зв’язку з вагітністю, якщо ці обстеження мають проводитись у робочий час. На час проведення медичного обстеження за вагітною жінкою зберігається середній заробіток за місцем роботи.
Окрім того, проект регламентує положення щодо особливостей трудових відносин з найманим працівником та фізичною особою-підприємцем, що визнається роботодавцем.
Проект ТК містить у собі норми щодо права на репатріацію працівників (стаття 256), зокрема повернення працівника, який знаходиться поза межами України у відрядженні, для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних, будівельних робіт чи робіт, виконуваних вахтовим методом, або навчання з відривом від виробництва, працівника – члена екіпажу морського, річкового, повітряного судна чи поїзної бригади, працівника, зайнятого на міжнародних перевезеннях автомобільним транспортом, до його постійного місця проживання чи до місця укладення з ним трудового договору для відпочинку (відпустки), продовження виконання трудових обов’язків чи звільнення.
Кар‘єра
Книга п’ята проекту ТК регламентує положення щодо професійної (службової) кар’єри.
Відповідно до проекту професійна (службова) кар’єра – це професійний ріст чи просування (підвищення) працівника по службі шляхом присвоєння йому більш високого кваліфікаційного розряду чи зайняття ним більш високої та відповідальнішої посади та виконання ним більш широкого кола обов’язків чи роботи більш високої кваліфікації, наслідком чого є зростання оплати праці (винагороди), посилення гарантій та збільшення розміру компенсацій, що гарантуються працівникові, а у випадках передбачених цим Кодексом та іншими нормативно – правовими актами про працю – членам його сім’ї.
Засобами для здійснення професійної (службової) кар’єри працівника є:
1. сумлінна праця;
2. професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації, не формальне навчання;
3. атестація працівників;
4. проведення стажування;
5. включення до кадрового резерву;
6. конкурсний відбір працівників.
Слід вказати, що дане визначення спонукатиме працівників відповідально виконувати свої обов’язки, а роботодавців — створювати належні умови й визначати рівні права працівникам для професійного розвитку та підвищення. Один із ключових принципів є те, що перерва в роботі, спричинена сімейними обставинами (наприклад догляд за дітьми, хворими родичами або тимчасова непрацездатність), не може бути перешкодою для кар’єрного зростання.
Книга сьома проекту регламентує, контроль за дотриманням трудового законодавства, зокрема, визначено завдання і повноваження інспекторів праці, їх права та службові обов’язки. Також передбачається, що органи державного контролю здійснюватимуть облік підконтрольних об’єктів і збиратимуть інформацію про дотримання роботодавцями трудового законодавства.
Окремою книгою проекту врегульовано відповідальність сторін трудових відносин. В цьому питанні потрібно зауважити, що на відміну від чинних норм передбачається застосування до працівника дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження (наразі до працівника застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді догани та звільнення).
Слід вказати, що проект Трудового кодексу значно зменшує значимість рішень профспілок в частині наданні згоди щодо звільнення. Зокрема, непотрібна згода профспілки на звільнення працівників через неналежне виконання трудових обов’язків, невідповідність обійманій посаді, неявку на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності та низки інших причин.
В наступній статі ми більш детально розкриємо питання відеоспостереження згідно нового Трудового кодексу.