Вчора Верховною Радою України було прийнято проект Закону про електронні довірчі послуги. Нагадаємо, законопроект направляли на повторне друге читання, а згодом декілька разів розгляд відкладався.
В результаті плідної роботи депутатів отримано закон, який імплементує новели Регламенту ЄС
№ 910/2014. Закон як і регламент має на меті через посилення правового регулювання у цій сфері підвищити рівень довіри споживачів, представників бізнесу і органів публічної адміністрації до електронних трансакцій та нових сервісів.
Тепер в Україні запрацюють:
— електронний підпис (використовується для ідентифікації особи підписанта);
— електронна печатка (використовується для визначення походження та перевірки цілісності електронних даних, до яких прикріплюється);
— електронна позначка часу (використовується для проставлення відмітки часу на електронних даних);
— реєстрована електронна доставка (використовується для передачі електронних даних);
— сертифікат автентифікації веб-сайту (використовується для підтвердження зв’язку веб-сайту з особою, якій видано сертифікат).
За ступенем надійності засоби електронного підпису чи печатки поділяють на прості (найнижчий рівень), удосконалені (середній рівень) та кваліфіковані (найвищий ступінь).
Враховуючи, що законопроект готувався Кабінетом Міністрів України, то відповідно і широкі повноваження у сфері електронних довірчих послуг надаються саме Кабінету Міністрів України. Вищий виконавчий орган встановлює обов’язкові вимоги до електронних довірчих послуг, а також порядок перевірки їх дотримання, порядок проведення процедури оцінки відповідності у сфері електронних довірчих послуг, вимоги до Довірчого списку.
Довірчий список – це перелік кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та інформації про послуги, що ними надаються. Адміністрування списку покладено на центральний орган, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг.
Скасуванню підлягає Закон України «Про електронний цифровий підпис», проте фундаментальні положення цього закону були інкорпоровані у законопроекті. Так використання електронних довірчих послуг не змінює порядку вчинення правочинів, встановленого законом. Поряд із цим свою інтерпретацію віднайшла і норма, що електронний підпис чи печатка не може бути визнаним недійсним та позбавленим можливості розглядатись як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що він має електронний вигляд або не відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
До речі, ще наприкінці 2014- початку 2015 рр. розроблявся план імплементації Регламенту ЄС
№ 910/2014 і тоді хотіли не приймати новий закон про електронні довірчі послуги, а викласти в новій редакції Закон «Про електронний цифровий підпис», але від цієї ідеї, власне як і від всього іншого плану, відмовились.
Отже, Закон «Про електронні довірчі послуги» безсумнівно є кроком вперед до європейських стандартів, але кроком невпевненим і зробленим поспіхом, за яким нема повномасштабного плану по впровадженню і розвитку напряму електронних довірчих послуг.