27 червня 2015 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою” від 02 червня 2015 року № 497-VIII (далі – Закон).
Даним Законом вносяться зміни до Земельного кодексу України та законів України «Про землеустрій», «Про державну експертизу землевпорядної документації», «Про правовий режим земель охоронних зон об’єктів магістральних трубопроводів», «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів», «Про охорону земель», «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», «Про Державний земельний кадастр», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності».
Основною метою Закону є усунення розбіжностей у назвах документації із землеустрою в різних законах, визначення вичерпного переліку документів, з якого складається документація із землеустрою, а також визначення виключного переліку суб’єктів, які здійснюють погодження та затвердження конкретних видів документації.
Під час розробки відповідного законопроекту у 2013 році ініціатори керувались відсутністю у Законі України «Про землеустрій» повного переліку видів документації із землеустрою, що у свою чергу, дозволяло безсистемно в інших нормативно-правових актах встановлювати різні види такої документації. Ця неврегульованість призводила до того, що у різних законах одна і та ж документація із землеустрою має різні назви і містить різні підходи до її погодження та затвердження.
З огляду на вищевказане, Закон покликаний систематизувати види документації із землеустрою та їх зміст, а також встановити чіткий порядок її погодження і затвердження.
З поміж усіх внесених змін до низки законодавчих актів найбільш важливих є зміни до Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій».
Так, змінами до ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України розширено перелік підстав формування земельних ділянок. Передбачається, що формування земельних ділянок буде здійснюється також:
— шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
— шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;
— за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Розширення переліку підстав формування земельних ділянок є позитивним кроком для землеустрою, однак практична реалізація нових положень законодавства на місцях завжди супроводжується відсутністю детального механізму реалізації нових вимог на рівні підзаконних актів.
Відповідно до Закону у новій редакції викладено ст. 186 Земельного кодексу України, якою врегульовано погодження і затвердження документації із землеустрою. Зокрема, значно розширено як перелік видів документацій із землеустрою, так і суб’єктний склад уповноважених на погодження документації органів. Слід звернути увагу, що Закон передбачає погодження майже всіх видів документації із землеустрою територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Законом внесені зміни до пункту 1 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України, яким встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року “Про приватизацію земельних ділянок”, є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”. Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Крім того, встановлено, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, місце розташування яких визначено за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), які розроблені до набрання чинності Законом, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Таким чином, ухвалені законодавцем зміни перш за все покликані упорядкувати існуючі прогалини у законодавстві та земельній практиці у відповідності до існуючого сучасного порядку державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на них.
Також значних змін зазнав Закон України «Про землеустрій». Зокрема, Законом викладено у новій редакції статтю 25 Закону України «Про землеустрій», якою встановлено види документації із землеустрою.
Законом передбачено, що документація із землеустрою буде розроблятись у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
Згідно внесених змін видами документації із землеустрою є: а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів; г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб; е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); з) робочі проекти землеустрою; и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок; к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Новою редакцією статті 25 Закону України «Про землеустрій», на відміну від існуючої норми, чітко визначено, що види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно Законом України «Про землеустрій».
З поміж нових видів документацій із землеустрою, що запроваджуються в Законі України «Про землеустрій», частина вже знаходила своє відображення в інших нормативно-правових актах. Наприклад, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель була передбачена нормами Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель» від 23.05.2012 р. N 513, проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) були передбачені ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Деякі інші види документації із землеустрою передбачені завдяки існуючим положенням інших законів. Наприклад, з метою спрощення реалізації вимог ч. ч. 3, 4 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» запроваджено встановлення нового виду документації із землеустрою, як проекту землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб.
Важливі зміни, що стосуються перехідного періоду, передбачені Прикінцевими та перехідними положення Закону.
Зокрема, нормою п. 2 встановлено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому статтею 1861 Земельного кодексу України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.
Положеннями п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань, затверджені рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування до набрання чинності цим Законом, є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.
Необхідно зазначити, що в цілому даний Закон не містить елементів спрощення процедур погодження документації із землеустрою, а також не встановлює чітких і прозорих механізмів погодження та затвердження такої документації відповідними уповноваженими органами. Навпаки, диференціація видів документації із землеустрою та надмірна деталізація вимог щодо їх погодження та затвердження може бути підставою для виникнення необґрунтованих претензій та відмов серед компетентних органів виконавчої влади або місцевого самоврядування. Що, у свою чергу, створює підґрунтя для існування корупційної складової, яка безпосередньо пов’язана з розширенням повноважень органів виконавчої влади, організацією процедур погодження та надання дозволів на розробку документації із землеустрою.