У Верховній Раді України 07 травня 2015 року було зареєстровано законопроект № 2791,яким запропоновано продовжити до 01 січня 2020 р. мораторій на купівлю-продаж та інше відчуження земельних ділянок сільськогосппризначення і зміну їх цільового призначення.
Нормативно-правові акти стосовно продовження терміну дії мораторію вже неодноразово приймалися Верховною Радою України. З моменту прийняття Земельного кодексу України в 2001 році зміни в розділ, який стосується заборони на відчуження земельних ділянок, вносилися в 2004, 2006, 2007, 2008, 2010, 2011 та 2012 роках.
В першій редакції Земельного кодексу від 25 жовтня 2001 року громадянам та юридичним особам, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадянам України – власникам земельних часток (паїв) до 1 січня 2005 року заборонялося продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб. Також до вказаної дати заборонялося внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств. Проте в жовтні 2004 року зняття заборони було відтерміновано ще на 2 роки, а саме до 2007 року.
Лише в жовтні 2012 року було внесено більш суттєві зміни, а не просто перенесено дати. Норми про мораторій були доповнені більш суттєвими змінами. Зокрема, було передбачено, що відчуження земель буде дозволено за умови набрання чинності законом про ринок земель, але не раніше 1 січня 2013 року в порядку, визначеному цим Законом. А в листопаді того ж року цю дату було продовжено ще на три роки.
Отже законодавець з року на рік переносив дату, коли мав повноцінно запрацювати ринок земель. Але на жаль суттєвої роботи з прийняття необхідних нормативно-правових актів виконано не було.
Наприклад, 7 квітня 2013 року на сайті Державного агентства земельних ресурсів України був розміщений законопроект «Про обіг земель сільськогосподарського призначення». Після його громадського обговорення робоча група Міністерства аграрної політики України в липні 2013 року підготувала нову редакцію цього законопроекту, а в вересні 2013 року – ще одну. Проте законопроект так і залишився на стадії розробки. І це незважаючи на те, що даний нормативно-правовий акт є одним із основних, який би дозволив запрацювати ринку земель в Україні.
Слід відзначити, що законопроект дійсно містив ряд неузгодженостей, які втім могли бути усунуті в результаті опрацювання експертами та представниками громадських організацій.
Деякими органами виконавчої влади приймалися певні акти, метою яких було проведення роз’яснювальної роботи щодо земельної реформи. Наприклад, головою Херсонської обласної державної адміністрації було видане розпорядження від 01.08.2011 № 495 «Про проведення масштабної кампанії з роз’яснення цілей земельної реформи». На жаль, проведення таких масштабних компаній не досягло своєї кінцевої мети. Звичайно, подібні розпорядження видавалися на підставі розпоряджень Кабінету Міністрів України та указів Президента України. В таких актах затверджувалися плани-графіки проведення роз’яснювальної роботи щодо цілей земельної реформи, запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення, створення та функціонування повноцінного ринку земель, обговорення законопроекту «Про ринок земель» та Закону України «Про державний земельний кадастр». Але до цього часу в Україні досі повноцінно не сформований Державний земельний кадастр, що в свою чергу обумовлює документальну невизначеність та нечіткість меж значної кількості земельних ділянок.
Саме відсутністю належної нормативно-правової бази, що повинна регулювати відносини в сфері обігу сільськогосподарських земель, і обґрунтовується необхідність чергового продовження мораторію. Додатково наголошується, що середній розмір земельного паю в Україні (близько 3,6 га) не є привабливим товаром для ринку. Розробники проекту вважають, що більш привабливими є угіддя (поля) площею від декілька десятків гектарів та вище.
За таких умов розпайовані земельні ділянки стануть об’єктом купівлі-продажу по значно заниженим цінам з метою їх консолідації для продажу на вторинному ринку. Це, в свою чергу, дозволить збагатитися виключно агрохолдінгам та корпораціям, а в жодному разі не селянам.
Позитивним зрушенням в даному випадку є те, що під час дії мораторію власники земель заборонених для продажу і власники паїв мають право звернутися до держави в особі спеціально уповноваженого Кабміном органу з пропозицією про викуп належної їм землі. Механізм, звичайно ж, ще не відпрацьований.
Основною умовою викупу має бути ринкова вартість земельної ділянки, яка визначатиметься за затвердженою урядом методикою, з урахуванням цін на подібні земельні ділянки в країнах ЄС.
Розробники законопроекту вважають, що таке нововведення дозволить уникнути несправедливого відношення до селян, а також до тих осіб, які не мають змоги чи зацікавленості в обробітку земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та/або товарного сільськогосподарського виробництва. В Україні дійсно велика кількість власників земельних часток (паїв) особи похилого віку. Обробляти самотужки власні паї для них складно, тому найчастіше їх здають в оренду. Та самої проблеми це не вирішує.
В статті 14 Конституції України закріплено, що головною складовою національного багатства є саме земля. Тому наслідком законопроекту є запобігання втрати Україною продовольчої незалежності.
З іншого боку законодавець кожного разу відтерміновує момент, коли мораторій стане не потрібним та будуть прийняті необхідні закони, які дозволять «відкрити» ринок земель в Україні. Це дозволить селянам вільно розпоряджатися належною їм землею, а сільсьгоспвиробникам – обробляти власну землю. Невирішеність питання мораторію та загроза термінового, без належного нормативного обґрунтування запровадження ринку земель тримають в напруженні всіх представників аграрного ринку. Таку загрозу теж не можна виключати, про що свідчать окремі заяви можновладців. В таких умовах важливо пам’ятати, що скасування мораторію на продаж сільськогосподарських угідь не є самоціллю. Розробка правових механізмів з урахуванням інтересів селян та сільськогосподарських виробників з залученням представників громадськості та експертних кіл є запорукою успіху в завершенні земельної реформи.