Як відомо, в Україні вже другий рік функціонує нова система державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що запроваджена Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” з 1 січня 2013 року. Однак, не дивлячись на це, станом на сьогоднішній день існують різноманітні проблемні недоліки (практичні, технічні, законодавчі, кадрові), які, у свою чергу, ускладнюють належне функціонування механізму реєстрації.
З 12.02.2014 року проведення державної реєстрації прав буде регулюватись вищезазначеним законом та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 17 жовтня 2013 року № 868.
Новий Порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов’язки суб’єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Суб’єктний склад органів уповноважених на проведення державної реєстрації прав, залишився незмінним. Як і раніше державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) проводять:
— орган державної реєстрації прав;
— нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Орган державної реєстрації прав проводить:
— державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна;
-державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна;
-облік безхазяйного нерухомого майна за місцем розташування такого майна.
Відповідно до п. 4 Порядку у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об’єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.
Подання документів для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється особисто заявником або шляхом надсилання поштою з описом вкладення.
Слід звернути увагу, що у разі виявлення невідповідностей між документами, а також у разі відсутності документа, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документа про сплату державного мита, орган державної реєстрації прав у строк, що не перевищує трьох робочих днів після їх отримання, повертає заявникові відповідну заяву та документи, що додаються до неї, поштою з описом вкладення без реєстрації її у базі даних про реєстрацію заяв і запитів.
З 2014 року державна реєстрація прав (надання відмови в ній) буде проводиться у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня надходження до органу реєстрації прав відповідної заяви. Таким чином, новий Порядок значно скоротив термін для проведення реєстрації прав – з 14 до 5 робочих днів.
Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав заяву щодо кожного об’єкта нерухомого майна окремо. У разі коли право власності на житловий будинок, будівлю або споруду набувається одночасно з набуттям у відповідної заінтересованої особи речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, заявник подає одну заяву щодо таких об’єктів.
Орган державної реєстрації у разі подання заяви особисто заявником видає йому картку прийому заяви, форму та вимоги до оформлення якої встановлює Мін’юст.
Заявник особисто пред’являє документ, що посвідчує його особу, наприклад, паспорт громадянина України, посвідку на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє, для посвідчення посадової особи органу державної влади або органу місцевого самоврядування, є службове посвідчення.
Заявник подає разом із заявою необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита. Подання заявником документів, необхідних для проведення реєстрації прав, не в повному обсязі не є підставою для відмови у прийнятті заяви. Орган державної реєстрації прав, нотаріус не приймає заяву в разі відсутності документа, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документа про сплату державного мита.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 державне мито справляється:
1) за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у розмірі 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119 грн.);
2) за державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно, обтяження права на нерухоме майно у розмірі 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 грн.).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження розміру і порядок використання плати за внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та надання інформації із зазначеного реєстру» від 21.11.2012 року № 1204 розмір плати за надання інформації з Реєстру у формі витягу складає 120 гривень.
Керуючись п. 15 Порядку, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями.
У випадку подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття. Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про зупинення розгляду заяви видає таке рішення особисто або надсилає поштою заявникові з повідомленням про вручення. Заявник усуває обставини, що були підставою для прийняття державним реєстратором рішення про зупинення розгляду заяви, у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з моменту отримання відповідного рішення. Якщо протягом вказаного строку до відповідного органу не надійшли документи, які підтверджують усунення обставин, що були підставою для прийняття такого рішення, державний реєстратор приймає рішення про відмову в реєстрації прав.
Заява може бути відкликана заявником до прийняття рішення щодо реєстрації прав шляхом подання органові реєстрації, нотаріусові заяви про відкликання заяви.
Підставою для зупинення проведення реєстрації прав є рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією таких прав. Державний реєстратор приймає рішення про відмову в зупиненні реєстрації прав, якщо рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією прав, не набрало законної сили або не завірене належним чином відповідно до законодавства.
Державний реєстратор за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації, приймає рішення про реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації. Зазначену норму Порядку додано новою частиною, згідно якої у разі проведення державної реєстрації прав на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, державний реєстратор приймає одне рішення про реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації щодо таких об’єктів (п. 20 Порядку).
На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав.
Датою і часом державної реєстрації речових прав вважаються дата і час реєстрації заяви в базі даних про реєстрацію заяв і запитів.
Державний реєстратор після прийняття рішення про реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно, оформляє його у двох примірниках, які підписує і засвідчує печаткою.
Відповідно до п. 25 Порядку після внесення записів до Державного реєстру прав державний реєстратор формує витяг з Державного реєстру прав та оформляє його у двох примірниках. У разі проведення державної реєстрації прав на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєстратор формує один витяг з Державного реєстру прав.
Орган реєстрації прав не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про реєстрацію прав видає особисто заявникові або надсилає поштою з описом вкладення витяг з Державного реєстру прав, свідоцтво (в разі його формування) та документи, що подавалися заявником для проведення реєстрації прав, одним із способів, зазначеним у заяві.
Порядком визначено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, зокрема:
1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат;
2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;
3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;
4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;
5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;
6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;
7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією;
8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею;
10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації;
15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об’єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону (п. 37 Порядку).
Для проведення реєстрації речових прав заявник подає копію документа, що посвідчує його особу та документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.
Для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.
Для проведення державної реєстрації речових прав на об’єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об’єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна (п. 42 Порядку).
Значно детальніше у новому Порядку регулюється процес проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.
Так, п. 43 Порядку визначено, що для проведення реєстрації речових прав на земельну ділянку в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.
Для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку державної або комунальної власності заявник подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку. Реєстрація права власності держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією речового права на таку земельну ділянку, що є похідним від права власності, на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування. Таке рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування може бути подане правонабувачем (користувачем, орендарем), який у такому випадку є уповноваженою особою власника земельної ділянки, одночасно із заявою про державну реєстрацію речового права, що є похідним від права власності ( п. 44 Порядку).
Таким чином, законодавцем істотно спрощено процедуру оформлення похідних від права власності речових прав, зокрема, оренда земельних ділянок державної та комунальної форми власності. Тоді як до 12.02.2014 р. передача та набуття в оренду земельних ділянок державної та комунальної форми власності здійснювалась почергово.
Слід також звернути увагу, що законодавець у новому Порядку вирішує питання проведення державної реєстрації прав проведених до 1 січня 2013 р. у зв’язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням правовстановлюючих документів.
У свою чергу, для проведення реєстрації права власності на нерухоме майно, реєстрація якого проведена до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, у зв’язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку заявник подає органові державної реєстрації прав:
1) завірену в установленому порядку органом, що видавав документ, копію примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа;
2) оголошення про втрату документа у регіональних друкованих засобах масової інформації за місцем розташування нерухомого майна, в якому повинні бути зазначені назва документа, його номер і дата видачі, на чиє ім’я виданий, яким органом (крім випадків пошкодження чи зіпсування документа) ( п. 48 Порядку).
За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення реєстрації прав, орган реєстрації проводить реєстрацію права власності з видачею свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа. У свідоцтві зазначається серія, номер, назва, дата видачі та суб’єкт, який здійснив видачу втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа.
Значну увагу законодавець у новому Порядку приділив різноманітним питанням державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва (п.п. 49 – 59 Порядку).
Так, зокрема у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об’єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва. Для проведення реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об’єкт нерухомого майна заявник подає:
1) документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку;
2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта. Документом, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна;
3) технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна;
4) документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси.
Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на такий об’єкт нерухомого майна, заявник не подає (п. 49 Порядку).
Для проведення реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв’язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає акт приймання-передачі об’єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна (п. 52 Порядку).
Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новосформовану земельну ділянку в порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної власності заявник подає рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, який відповідно до законодавства наділений повноваженнями щодо передачі земельної ділянки у власність або користування, про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в разі підготовки лотів до проведення земельних торгів).
У свою чергу для проведення реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новосформовану земельну ділянку в разі формування земельної ділянки шляхом поділу або об’єднання раніше сформованих земельних ділянок заявник подає документ, що підтверджує виникнення права власності на раніше сформовану земельну ділянку.
Пунктами 60 – 62 Порядку регулюються питання проведення державної реєстрації припинення права власності на об’єкт нерухомого майна. Так, під час проведення реєстрації припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з відмовою власника від права власності орган реєстрації не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав надсилає органу місцевого самоврядування, на території якого розташоване таке майно, а також правонабувачеві, обтяжувачеві чи особі, в інтересах якої встановлено обтяження, права та обтяження прав яких зареєстровані відповідно до вимог цього Порядку, письмове повідомлення про проведення державної реєстрації припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з відмовою від права власності.
Детально у новому Порядку розглянуто питання державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно. Заінтересованою особою під час проведення реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно є особа, якою встановлено обтяження, а також особа, в інтересах якої встановлено обтяження (обтяжувач). Для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені п. 75 Порядку.
Як вже зазначалось, постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 затверджено також Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким визначено процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її отримання, права та обов’язки суб’єктів, що є учасниками зазначеної процедури.
Для отримання інформації з Державного реєстру прав у формі витягу, інформаційної довідки та виписки заявник подає органові державної реєстрації прав заяву (запит). Не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття заяви (запиту) орган реєстрації видає особисто або надсилає поштою з описом вкладення заявникові інформацію з Державного реєстру прав або рішення про відмову в наданні інформації із зазначеного Реєстру.
Отже, проаналізувавши постанову Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 “Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно” слід зазначити, що у новій постанові враховано численні законодавчі зміни та рекомендаційні роз’яснення вирішення проблемних питань, чим у свою чергу значно вдосконалено та спрощено процедуру державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Водночас, зважаючи на кадрові складнощі в органах державної реєстрації прав, а саме надмірна завантаженість та плинність кадрів, станом на сьогоднішній день нереалістичною виглядає можливість дотримання встановленого 5 – денного строку для проведення державної реєстрації прав. Таким чином, проблемні питання при проведенні державної реєстрації прав необхідно буде вирішувати, як у законній площині, так і шляхом матеріально – технічного забезпечення механізму функціонування системи.