Спеціально для журналу “Пропозиція”.
Незважаючи на стрімке зростання виробництва органічної сільськогосподарської продукції законодавство України протягом тривалого часу оминало дану галузь своєю регулюючою увагою. Така ситуація з одного боку змушувала вітчизняних виробників керуватися стандартами та правилами інших держав (якщо продукція спрямовувалася на експорт), з іншого боку – на внутрішньому ринку дозволяла недобросовісним виробникам безкарно позначати традиційну продукцію як органічну, екологічно чисту тощо.
В умовах щорічного збільшення обсягів як внутрішнього ринку, так і експорту органічної сільгосппродукції галузь просто вимагала чітких та зрозумілих правил роботи.
03 вересня 2013 року Верховна рада України ухвалила Закон України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини». Даний закон прийнято вдруге, оскільки в 2012 році Президент України наклав вето на першу редакцію документу, досить аргументовано мотивуючи це недоліками системи оцінки відповідності, порядку здійснення нагляду в даній сфер тощо.
Наразі виправлений закон підписано Президентом України та набуде чинності 09 січня 2014 року.На жаль, в цілому прийнятий нормативний акт є досить непослідовним, не регулює ряд важливих питань і за його положеннями важко визначити черговість дій зацікавленої особи з метою отримання права виробляти органічну продукцію. Але спробуємо в ньому розібратись.
Закон регулює загальні засади виробництва органічної продукції, надає визначення ряду термінів, встановлює компетенцію органів влади у даній галузі, передбачає хто саме може вважатися виробником органічної продукції (сировини) та які процедури для цього необхідно пройти.
В той же час, закон містить посилання на численні підзаконні нормативні акти, які в майбутньому мають бути прийняті Кабінетом Міністрів України, Мінагропродом України та які повинні деталізувати положення закону. До прийняття таких документів реалізація положень закону є неможливою. Зокрема, потребують додаткового розроблення:
— технічні регламенти (детальні правила) виробництва різноманітної органічної продукції (сировини);
— порядок оцінки придатності земель та встановлення зон виробництва органічної продукції та сировини;
— типовий план переходу на виробництво органічної продукції;
— порядок та вимоги до маркування органічної продукції тощо.
Отже, закон визначає, що під виробництвом органічної продукції (сировини) слід розуміти виробничу діяльність фізичних та юридичних осіб (у тому числі з вирощування та переробки), де під час такого виробництва виключається застосування хімічних добрив, пестицидів, ГМО, консервантів тощо, та на всіх етапах виробництва (вирощування, переробки) застосовуються методи, принципи та правила, визначені цим законом для отримання натуральної (екологічно чистої) продукції, а також збереження та відновлення природних ресурсів.
Право виробляти органічну продукцію мають фізичні та юридичні особи, які:
— пройшли оцінку відповідності виробництва органічної продукції (сировини);
— отримали сертифікат відповідності;
— включені до Реєстру виробників органічної продукції (сировини).
Оцінка відповідності виробництва як найважливіша стадія складається із ряду процедур, у тому числі підготовчих, які аграрій повинен пройди для отримання права виробляти органічну продукцію та сировину.
По-перше, особа, що бажає здійснювати виробництво органічної продукції (сировини), повинна пройти так званий перехідний період.
В даній частині закон містить істотне протиріччя.
З одного боку, встановлено, що перехідний період починається з дня подання відповідної заяви встановленого зразка (без зазначення в який саме орган). Після цього зацікавлена особа подає на затвердження Держсільгоспінспекції план про перехід на виробництво органічної продукції за типовою формою, що затверджується Мінагропродом України та публікується на його веб-сайті.
З іншого боку закон вказує, що подання заяви про перехід на виробництво органічної продукції (сировини) до органу з оцінки відповідності є підставою для проведення оцінювання протягом 30 днів з моменту подання заяви.
Без сумнівів, в даній частині закон має бути уточнений з метою уникнення різного тлумачення його норм. Перехідний період є підготовчим заходом, що забезпечує приведення технологічних процесів виробництва для отримання саме органічної продукції (сировини) з точки зору вимог закону. В той же час оцінювання виробництва є підсумковим етапом здійснення виробником всіх підготовчих дій, до яких включається і виконання умов перехідного періоду.
Під час перехідного періоду зацікавлена особа зобов’язана дотримуватися вимог закону у частині заборони використання у виробничих процесах визначених засобів та речовин (пестицидів, хімічних добрив тощо). Тривалість перехідного періоду визначається індивідуально і залежить від стану земель, екологічної ситуації у відповідній місцевості тощо.
Варто вказати, що в окремо визначених законом випадках Держсільгоспінспекція має право скоротити або продовжити тривалість перехідного періоду.
По-друге, виробник повинен пройти оцінку придатності земель (грунтів) для виробництва органічної продукції та сировини, яка здійснюється Держсільгоспінспекцією України, – за висновками наукових установ, науково-дослідних інститутів, лабораторій якості та безпеки продукції. Оцінка проводиться на підставі показників агрохімічного паспорта земельної ділянки та результатів хімічного аналізу тест-рослин.
При цьому оцінка придатності земель (грунтів) здійснюється на підставі встановлених Мінагропродом України зон виробництва органічної продукції.
Далі, після проходження зазначених вище процедур слідує безпосередньо оцінка відповідності виробництва органічної продукції (сировини).
Орган з оцінки є спеціалізованим підприємством, установою, організацією, що акредитоване відповідно до Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» за пропозицією Мінагропроду.
Безпосередньо оцінювання виробництва здійснюється аудитором із сертифікації та/або спеціалістом органу з оцінки відповідності. В процесі оцінювання перевіряється відповідність виробничих факторів та процесів, отриманої продукції тощо вимогам, визначеним законом та технічними регламентами.
За результатами оцінювання складається висновок (звіт), який передається на розгляд відповідної комісії при органі з оцінки відповідності. Комісія протягом одного місяця з моменту надання висновку (звіту) аудитора із сертифікації або спеціаліста органу з оцінки відповідності приймає рішення про видачу сертифікату відповідності або про відмову у видачі сертифікату.
Виключними підставами для відмови є невідповідність результатів перевірки вимогам закону та встановлення недостовірності відомостей в документах.
Недоліком закону є невизначеність строків проведення оцінювання виробництва та передачі відповідного висновку (звіту) на розгляд комісії. На практиці ця процедура може зайняти багато місяців, що в умовах циклічності сільськогосподарського процесу може обернутися великими збитками для аграрія-заявника.
Сертифікат відповідності видається органом з оцінки у триденний термін з моменту ухвалення відповідного рішення комісією. Видача сертифіката є підставою для маркування продукції як органічну.
Після отримання сертифікату відповідності особа заноситься до Реєстру виробників органічної продукції, який ведеться Держсільгоспінспекцією. При цьому Реєстр виробників повинен публікуватися в засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті Держсільгоспінспекції.
Необхідно вказати, що оцінка відповідності виробництва органічної продукції (сировини) повинна проводитися регулярно – один раз на два роки.
Крім того, державний нагляд за дотриманням аграріями вимог органічного землеробства буде здійснювати Держсільгоспінспекція. Періодичність проведення заходів контролю буде окремо визначена урядом.
В цілому підтримуючи бажання влади слідкувати за «чистотою» рядів виробників органічної продукції, відмітимо, що надмірна увага з боку контролюючих органів, переобтяження виробництва бюрократичними процедурами буде тільки шкодити розвитку даного субринку. Необхідність проходження оцінки відповідності один раз на два роки слід віднести саме до негативних факторів розвитку.
Як було вказано вище, закон містить в собі ряд неузгоджених між собою норм, а також оминає увагою ряд важливих питань.
Наприклад, при прийнятті закону про органічне землеробство варто було б попіклуватися про органічне насіння та садивний матеріал. В законі прямо вказано, що виробники органічної продукції вправі використовувати лише сертифіковане органічне насіння та посадковий матеріал. Однак на сьогодні чинне законодавство, у тому числі і Закон України «Про насіння та садивний матеріал», не відповідають на питання що це за насіння та матеріал, хто і як його сертифікує.
Доцільно було б на рівні закону врегулювати і можливість здійснення додаткового контролю за дотриманням вимог виробництва органічної продукції саморегулівними громадськими організаціями, що об’єднують виробників таких продуктів. Адже ринок органічної продукції як ніякий інший залежить від дотримання високої якості продукту та підтримання довіри з боку споживачів. Відтак саме виробники в першу чергу зацікавлені не допускати порушень та зловживань у даній сфері.
В цілому в результаті ознайомлення із законом виникає більше питань, ніж відповідей. Навряд чи можна очікувати на швидке затвердження передбачених законом технічних регламентів, порядків та положень. Без них закон буде лише декларацією без можливості застосування його положень виробниками та органами влади. Крім того, внутрішні протиріччя закону «розмивають» правила проходження процедур підготовки та оцінки відповідності, що створює підґрунтя для безпідставних претензій і вимог з боку органів оцінки та контролюючих органів.
Можна позитивно оцінити, що процес «легалізації» органічного землеробства розпочався. Однак в нинішньому вигляді, без внесення додаткових змін, закон навряд чи зможе стати базисом для успішного розвитку галузі виробництва органічної продукції.