Себастьян Томчак, музичний технолог та викладач університету Аделаїди, в результаті одного зі своїх музичних експериментів згенерував 10-годинне відео білого шуму. Відео було завантажене на Youtube у 2015 році та відтоді отримало біля тисячі переглядів до моменту, коли були виявлені скарги на порушення авторських прав.
Як згодом виявив австралієць, п’ять випадків порушення авторського права було встановлено системою розпізнавання матеріалу ContentID. Ця система автоматично відправляє скарги від імені правовласників якщо алгоритми системи віднаходять близькі збіги в контенті двох відео. У випадку Томчака скаржники вирішили монетизувати перегляди відео австралійського викладача замість вимоги видалити відео. Одним з таких власників авторських прав є компанія, що використовує білий шум для лікування розладів сну. Примітним є також той факт, що скарги стосуються різних проміжків часу 10-годинного повторюваного статичного звуку, який виключає нові оригінальні елементи.
Білий шум являє собою стаціонарний шум, що має однакову спектральну потужність на всьому діапазоні частот. «Відео білого шуму було частиною цілого ряду відео, що я викладав онлайн. Я був зацікавлений у слуханні продовжуваного звуку різних типів, а також як наше сприйняття цих видів звуків та наша увага змінюються протягом довгих проміжків часу, себто станами розсіяності, сфокусованості, сонливості, пробудження, роботоздатності тощо», – розповів австралійський музикант. Він також зазначив, що не надто непокоїться скаргами, адже може підтвердити своє авторство шляхом надання оригінальних матеріалів, на базі яких було згенеровано білий шум.
Себастьян Томчак також пояснив як проходив процес створення відео. «Відео було створене шляхом генерації шумового сигнального 10-годинного проміжку, використовуючи безкоштовне програмне забезпечення Audacity та вбудований генератор шуму. Створений в результаті цього 10-годинний аудіофайл згодом був імпортований в ScreenFlow, де додано текст та відтворено як цілісний 10-годинний відео-файл».
Думки стосовно того, чи може така композиція захищатися авторським правом, контроверсійні. Згідно з однією позицією претендувати на авторські права на білий шум можна не більше ніж на середню ноту до, гравітацію чи конкретне математичне рівняння. Іншими словами, це не результат творчої інтелектуальної діяльності, а просто явище, яке існує в світі.
На противагу британський юрист Iain Connor вважає, що особа, яка записує фоновий білий шум або яка згенерує такий шум через генератор, що діє за випадковим принципом, та при цьому буде першою особою, яка зафіксує запис у матеріальній формі, має вважатися власником авторських прав.
Цікавий погляд пропонує доктор Квінслендського технологічного університету Kylie Pappalardo. Визнаючи, що музичні композиції такого штибу – це сіра зона в авторському праві, він зазначає, що радше за все білий шум не є достатньо оригінальним, аби охоронятися авторським правом. Прикладом подібного об’єкта в історії копірайту можна назвати жовті та білі сторінки. Це подібний контакт-листу IPhone перелік імен та номерів телефону кожного мешканця країни, впорядкованого в алфавітному порядку. Втім, зазначає Kylie Pappalardo, якщо така оригінальність наявна, то твір підлягатиме так званому «низькому рівню охорони» (на кшталт нещодавного рішення про жарти).
Дійсно, оригінальність – це умова sine qua non авторського права. Відтак матеріальна форма втілення ідеї не охороняється per se, твір має також відповідати порогу оригінальності. Що означає термін «оригінальний» в лексиконі копірайту, визначено у рішенні Верховного суду США у справі Feist Publications v. Rural Telephone Service. «Оригінальний як термін, яким послуговується авторське право, означає, що твір був незалежно створений автором (на відміну від копіювання іншого твору) та що він має принаймні мінімальний рівень творчості». Одночасно творчий характер твору означає лише те, що твір «має певну творчу іскру», незважаючи на те, наскільки незрілою, невибагливою та очевидною вона може бути.
Разом з тим у згаданому рішенні суддя робить дистинкцію між новизною та оригінальністю. Твір може бути оригінальним, навіть якщо він дуже подібний до інших творів у разі, якщо подібність є випадковою, а не результатом копіювання. Ілюструючи, якщо допустити, що два поети, кожен з яких не мав би уявлення про існування іншого, створили два ідентичні вірші, то жоден з літературних творів не був би новим, втім кожен мав би визнаватися оригінальним та відповідно охоронятися авторським правом.
На противагу, в українському законодавстві донедавна взагалі було відсутнє законодавче закріплення оригінальності як ознаки охоронюваного авторським правом твору, і лише в Угоді про асоціацію вперше вживається цей термін щодо фотографій. Оригінальність у статті 167 розкривається як власний продукт інтелектуальної діяльності автора. Українська ж судова практика акцентує на тому, що оригінальність є критерієм творчого характеру об’єкта авторського права. Тоді, коли в американському праві оригінальність визначається за двома критеріями, одним з яких є мінімальний рівень творчості, в українській судовій практиці поняття оригінальності залишається досить молодим та охоплюється більш об’ємним змістом поняття творчого характеру.
В будь-якому разі, у судовій практиці застосовується презумпція творчого характеру об’єкта авторського права. Ускладнення з білим шумом фундується у тому, що будь-яка особа може його згенерувати подібним способом, і для нашого слуху він буде звучати ідентично, хоча технічно це будуть різні звукові відрізки.
Сам представник компанії «Google» підтвердив, що звук білого шуму надто невиразний, щоб алгоритм з ним коректно працював. А тому скарги були видалені компанією після того, як Себастьян Томчак надав розголосу цьому випадку на своїй твіттер-сторінці. Разом з тим хиба автоматизованої системи ContentID складає лише 1 % від загального числа скарг на порушення авторських прав.