Не варто думати, що відобразивши в PDF-форматі дані та матеріали певної програми-бази даних, ви можете без обмежень передавати її третім особам. Високий Суд Англії та Уельсу визначив, що такі дії є порушенням прав автора на базу даних, в сам PDF-файл, у якому відображено відповідні матеріали, залишається об’єктом охорони згідно з нормами авторського права..
Варто нагадати, що за правом ЄС, та, зокрема, британським правом бази даних – це сукупність самостійних творів, даних чи інших матеріалів, система чи методика організації яких робить ці матеріали вибірково доступними за допомогою електронної чи іншої техніки. Правова охорона базам даних надається якщо вони відповідають критерію «оригінальності», тобто за підбором і розташуванням даних є результатом інтелектуальної праці автора.
Також, у європейському авторському праві базам даних надається і так звана «охорона другого рівня», що заснована на праві sui generis. Згідно з цим правом, охоронятися можуть і бази даних, що не відповідають критерію «оригінальності». Це право є своєрідним додатком до режиму охорони баз даних, та значно розширює коло об’єктів, що можуть бути віднесені до баз даних як таких (йдеться, наприклад, про розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники тощо).
Правовласники баз даних мають виключне право на її відтворення, переклад, адаптацію, упорядкування, зміну та доведення до загального відома. В той же час, автори повинні надавати законним користувачам достатні можливості для здійснення дій, направлених на забезпечення доступу до бази даних та її нормального використання.
В Україні базам даних надається охорона відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права», де і міститься їх визначення. Так, база даних (компіляція даних) – сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі – електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп’ютера) чи інших засобів.
Проаналізувавши обидва визначення, можна зробити досить очевидний висновок – особливої різниці у правовому регулюванні охорони баз даних між європейським та українським правом немає (природа та класифікація права sui generis у матеріалі не досліджується).
Тож, далі про обставини справи, в результаті яких PDF-файл із відображеною в ньому базою даних був визнаний об’єктом авторського права та позиції, якими керувався британський суд при постановленні відповідного рішення.[1]
Заявник, Technomed, надав можливість користування Bluecrest, одному із відповідачів, власною розробкою – системою аналізу та звітності кардіологічних даних.
За своєю суттю система є програмним забезпеченням, призначеним для медичного скринінгу. Принцип роботи полягає у такому: пацієнт вводить показники діяльності свого організму (наприклад, дані кардіограми), програма їх обробляє, опісля чого відображає можливі кардіологічні проблеми пацієнта. Основним призначенням доробку є полегшення виявлення та діагностування хвороб спеціалістами-кардіологами.
В основі цієї системи база даних, що містить класифікації різних фізичних характеристик, і як вони впливають на діагностику у сфері кардіології.
Technomed заявив, що Bluecrest порушив їх авторські права коли надіслав Express, своєму новому постачальнику, PDF-версію цієї програми. Остання була використана Express для поліпшення власного аналогу подібної розробки.
Основний аргументом відповідачів було те, що база даних не може бути виражена у PDF форматі, оскілки це протирічить її визначенню та ознакам, встановленим на законодавчому рівні. Вони наголошували на тому, що формат PDF
Суддя, при розгляді цієї справи, дійшов до висновку, що за обставин, які склалися у даній ситуації, PDF буде вважатися базою даних, а відтак Bluecrest та Express своїми діями порушили авторські права на відповідний об’єкт авторського права.
При постановленні вказаного рішення Високий суд спирався на таке.
По-перше, навіть PDF-файл можна скопіювати в розрізі авторського права. Файл можна переформатувати, застосувати технології розпізнавання тексту в PDF. Це можна зробити навіть шляхом банального переписування, передруковування чи перечитування. Цей PDF по суті не відрізняється від таких баз даних як телефонні довідники.
По-друге, суд вказав, що відповідачі могли використати сам PDF безпосередньо як базу даних, оскільки в ній був відображених повністю весь її зміст. І вимога наявності доступу тут теж дотримана, адже у відповідачів був доступ до матеріалів бази даних у електронному вигляді.
Також суд вказав, що база даних, відображена у форматі PDF, підлягає правовій охороні у зв’язку з тим, що Technomed здійснив якісний та значний вклад у одержання, перевірку та впорядкування відповідних матеріалів.
Відтак, на думку Суду, PDF-файл із відображеною у ньому програмою-базою даних відповідає законодавчо визначеним ознакам бази даних як об’єкта правової охорони.
Звісно, не всі PDF-файли можна кваліфікувати як бази даних. Вочевидь, це можна зробити тільки за наявності відповідних ознак бази даних тої інформації, що міститься у відповідному документі. Все ж, це рішення багато в чому є знаковим для правової охорони баз даних, ба навіть більше для захисту інвестицій розробників таких об’єктів авторського права.
[1] Доступ до тексту рішення за посиланням: http://www.bailii.org/ew/cases/EWHC/Ch/2017/2142.html