Досить часто виникають ситуації, коли органи місцевого самоврядування, намагаючись створити перепони суб’єктам господарювання, розробляють нормативно-правові акти локальної дії, що приймаються всупереч Законам. На підставі таких нормативних актів органи влади на місцях вимагають отримання документів дозвільного характеру, що не встановлені Законом.
На сьогоднішній день гостро стоїть питання щодо вимог органів місцевого самоврядування по погодженню режимів роботи об’єктів торгівлі, закладів ресторанного господарства та сфери послуг.
Так, сьогодні така проблема, наприклад, існує в м.Чернігові, де прийнято Положення «Про порядок встановлення режимів роботи об’єктів торгівлі, закладів ресторанного господарства та сфери послуг в м. Чернігові» згідно з яким суб’єкт господарювання повинен отримати рішення виконавчого комітету про встановлений режим роботи.
Аналогічна ситуація склалася і в інших містах, зокрема і в місті Києві, у зв’язку з чим суб’єкти господарювання повинні погоджувати власний режим роботи з місцевим чиновницьким апаратом. І при цьому, така ситуація сприймається вже багатьма підприємцями як обов’язок і прирівнюється в їх розумінні до спеціального дозволу. Проте, якщо детально вивчити питання правової доцільності отримання погодження режиму роботи об’єктів торгівлі, то вочевидь такий механізм є надуманим та не регламентованим законодавчо.
Відповідно Закону України «Про місцеве самоврядування» до самоврядних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад. В свою чергу, до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності. Важливим є той факт, що органи місцевого самоврядування встановлюють режим роботи «за погодженням з власниками», а не навпаки. Окрім цього, вказана норма не надає жодних дозвільних повноважень виконавчим органів сільських, селищних, міських рад.
На підставі вищевказаного, можна стверджувати, що режим роботи підприємств приватної форми власності встановлюється самостійно такими власниками, а орган місцевої влади може лише звертатися до суб’єкта господарювання з метою отримання від нього згоди на встановлення режиму роботи, проте, ні в якому випадку не вимагати від суб’єкта господарювання отримання будь-яких погоджень від органів влади.
Підприємцям не слід забувати про дієвий механізм отримання дозвільних документів, регламентований Законом України «Про перелік документів дозвільного характеру». Загальновідоме правило, регламентоване статтею 1 вказаного Закону, встановлює заборону вимагати від суб’єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, необхідність отримання яких не передбачена законом.
Нагадаємо, що Законом встановлений вичерпний перелік документів дозвільного характеру. Погодження щодо режиму роботи не закріплено Законом «Про перелік документів дозвільного характеру», а відтак і вимоги щодо його отримання є безпідставними.
Висловлена позиція повністю підтримана листом Державної служби України по питанням регуляторної політики і розвитку підприємництва за №3414 від 18.04.2013р.
Таким чином, на підставі вищевказаного можна стверджувати, що органи виконавчої влади виходять за межі своїх повноважень та діють всупереч Закону, вимагаючи отримання дозвільних документів, які не встановлені Законом, а саме отримання погодження та/або рішень щодо режиму роботи об’єктів торгівлі, закладів громадського харчування.