28 червня 2015 року набув чинності Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року № 222-VIII (далі – Закон № 222), яким запроваджено новий підхід до державного регулювання у сфері ліцензування господарської діяльності. При цьому, пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону № 222 було визначено, що ліцензійні умови – ценормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов’язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії. Однак станом на 28 червня 2015 року ліцензійних умов, які б відповідали наведеному визначенню, не існувало, адже до 28 червня 2015 року обов’язок прийняття та затвердження ліцензійних умов Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року № 1775-III (далі – Закон № 1775) було покладено безпосередньо на органи ліцензування. Таким чином, утворився перехідний період, протягом якого «старі» ліцензійні умови, хоч і залишались діючими, але прямо суперечили нормам Закону № 222, а «нові» ліцензійні умови – ще тільки починали проходити процедури погодження. За таких умов виникало і досі продовжує виникати питання: чи повинні суб’єкти господарювання зараз дотримуватися вимог ліцензійних умов, які були затверджені на виконання вимог Закону № 1775?
За запитом Юридичної компанії Jurimex Державна регуляторна служба України на прикладі діяльності у сфері випуску та проведення лотерей висловила чітку правову позицію щодо можливості застосування «старих» ліцензійних умов. Дійсно, Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 12 грудня 2002 року № 128/1037 (далі – Ліцензійні умови), і досі є чинними. Однак, як цілком слушно зазначає Державна регуляторна служба України, оскільки дані Ліцензійні умови були прийняті на виконання Закону № 1775, який на даний час втратив чинність, то їх застосування можливе лише стосовно правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом № 222. Додатково зауважимо, що аналогічна позиція також була висловлена Державною регуляторною службою України у контексті ліцензування провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном (лист Державної регуляторної служби України від 19 вересня 2015 року № 6879).
Таким чином, ліцензійні умови, затверджені до 28 червня 2015 року, хоч і залишаються чинними, проте підлягають обмеженому застосуванню – виключно щодо відносин, які виникли під час дії Закону № 1775, тобто до 28 червня 2015 року. На підтвердження зазначених вище положень, пропонуємо до вашої уваги відповідь Державної регуляторної служби України та радимо застосовувати її під час виникнення відповідних спірних питань.
