Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об’єктів нерухомості, які не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких належать «..будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств».
Ще на початку 2018 року Верховний Суд (далі – ВС, Суд) у постанові від 31.01.2018 № 822/2624/16 сформував позицію, відповідно до якої визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об’єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд. Тобто для того, щоб нерухомість не належала до об’єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, достатньо того, щоб вона відповідала класифікаційним вимогам Державного класифікатора будівель та споруд.
Проте у постанові від 11 грудня 2018 року № 822/2614/16 ВС змінив свою позицію і, на жаль, не в кращу сторону для платників податків – ФОПів. Суд зазначив, що «..системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є, зокрема, те, що така умова як зв’язок об’єкта нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачена пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». Крім того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив’язку або до статусу суб’єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб’єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості(«є») тощо). Буквальний аналіз пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств».
Таким чином, застосувавши системний та буквальний способи тлумачення норм права, ВС дійшов висновку, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов’язкових умов:
1) наявність будівель промисловості (тобто відповідність будівлі класифікаційним ознакам Державного класифікатора будівель та споруд);
2) їх перебування у власності промислових підприємств.
Крім того, Суд зауважив, що визначальною ознакою є те, що підприємство – це юридична особа, яка має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки. Таким чином, об’єкти нерухомості, які на праві власності належать фізичній особі, навіть за наявності у неї статусу фізичної особи – підприємця, не підпадають під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (оскільки ФОП не є юридичною особою). Тобто вказаним пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою – підприємцем у власній господарській діяльності.
Проте, на нашу думку, з тлумаченням ВС пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України погодитись не можна. Зокрема, використовуючи граматичний спосіб тлумачення норми, яка звучить так: «Не є об’єктом оподаткування: .. є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;», можна дійти висновку, що законодавець не відносить до об’єктів оподаткування саме будівлі промисловості, а виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств є уточненням деяких видів будівель промисловості, які не варто відносити до об’єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Така ознака, як належність промисловим підприємствам, стосується лише складських приміщень, адже у протилежному випадку після складських приміщень мала б бути кома.