Забезпечення європейського рівня охорони прав інтелектуальної власності на географічні зазначення (ГЗ) є дієвим механізмом досягнення економічних переваг та конкурентоздатності продуктів на внутрішньому та зовнішньому ринках, захисту товарів від недобросовісних конкурентних практик, не кажучи вже про розвиток гастрономічного туризму.
Ілюстрацією наділення «ореолом» престижу» товару із спеціальними позначками, які ґарантують якість з прив’язкою до географічного походження (quality-bound-to-origin) слугує туристичний шлях у Провансі “Route de l’olivier” та місцеве свято “Оive de nyons”, в центрі яких ажіотаж навколо оливок Ніона.
Таке вдале застосування захищених IP-прав та вирізнення товару із ГЗ з-поміж інших представлених на ринку, які можливо виготовлені за тими самими стандартами, але походять з іншого географічного місця, з комерційної точки зору більш ніж виправдане.
За даними проєкту ЄС «Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні», ціна на вино з географічним зазначенням «Кондріу» складає 30 євро, тоді як на інше вино, виготовлене з того ж сорту, всього 6 євро. Інший приклад становить французький сир «Морб’є», реєстрація позначення походження якого призвела до росту виробництва від 3 065 т у 2000 році до 9 824 т у 2013 році.
За статистикою порушень прав на ГЗ в ЄС у 2014 році, втрати покупців, які думали, що купують оригінальний товар, оцінені приблизно у €2.3 млрд, тобто близько 4.8 % загальної кількості придбаних товарів із ГЗ.
Реєстрація ГЗ комерційно вигідна для уникнення підробок і зловживань шляхом контролю географічної локації виробництва або притаманності певного товару цій локації, а також стандартів виробництва товару. Наприклад, українські виробники мінеральної води «Миргородська» можуть заборонити використання терміну “миргородська” для мінеральної води, яку не було видобуто з Миргородського родовища, або вироблено з порушенням стандартів.
На імплементацію в національне законодавство вимог статей 204-207 Угоди про асоціацію та положень Регламенту (ЄС) № 1151/2012 Європейського Парламенту та Ради від 21.11.2012 прийнято Закон про вдосконалення правової охорони географічних зазначень.
Цей Закон сприятиме правовій охороні ГЗ продуктів власного виробництва та зареєстрованих товарів іноземного виробника, а також забороні використання зазначень, які охороняються в Україні відповідно до міжнародних угод.
На сьогодні із більше ніж 3 тис. зареєстрованих в України ГЗ лише 15 стосуються товарів національного виробництва. Для порівняння, 3 068 охороняються відповідно до положень Угоди про асоціацію.
Просто кажучи, географічним зазначенням визначається розрізняльний знак (що зазвичай є власною назвою), що використовується для ідентифікації товару, який походить з географічного місця певної країни, регіону чи місцевості, а його якість, репутація чи інші характеристики зумовлені цим географічним місцем походження.
На відміну від «назви походження товару», для якої всі етапи виробництва (виготовлення (видобування) та/або переробка, та/або приготування) мають здійснюватися на визначеній географічній території, для ГЗ у визначеній місцевості має проходити хоча б один з таких етапів.
Вимоги щодо обов’язкового елементу матеріалів заявки – «специфікації товару» – приведені у відповідність з положеннями статті 7(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012.
Така сукупність відомостей про товар щодо якого використовуватиметься ГЗ має включати заявлене найменування, опис товару, якщо це доречно, межі географічного місця виробництва/переробки товару, опис способів виробництва, опис взаємозв’язку товару з географічним середовищем чи географічним місцем походження товару, особливі правила маркування товару (за наявності).
Однозначна вказівка на географічний район та на детальні правила виробництва у специфікації ГЗ здатні надати виробникам і контролюючим органам чітку основу для їхньої діяльності із забезпечення однакової якості продукту та ґарантування, що продукт походить із визначеного географічного району.
Специфікація погоджується спеціально уповноваженим органом, яким наразі є Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Останнє також наділено правом провадити діяльність із забезпечення відповідності товару, виготовленого із зареєстрованим ГЗ, його специфікації або документам, що підтверджують правову охорону зазначення за кордоном.
Заявниками можуть бути виробники товарів, об’єднання виробників або інші особи, визначені законом.
Звертає на себе увагу, що монополія патентних повірених у представництві нерезидентів в Україні не знайшла свого закріплення у Законі. Так, іноземні особи можуть подавати заявки на реєстрацію та реалізовувати свої права безпосередньо або скористатися допомогою патентних повірених.
Суб’єкти IP-прав на географічні зазначення з 01.01.2020 зможуть подавати заявку на реєстрацію ГЗ не тільки у паперовому вигляді, але також і в електронній формі.
Стандартний рівень охорони зареєстрованого ГЗ розширено. Зокрема, неправомірним використанням визнається імітація ГЗ, навіть якщо вона виконана у перекладі, транслітерації чи транскриптирації чи з використанням слів «стиль», «тип», «спосіб», «який вироблений у», «смак», «подібний», а також із зазначенням дійсного місця походження.
Тобто, для заборони «української фети» (після закінчення перехідного періоду) чи «прошуто в стилі Парми» більше не потрібно подавати докази введення в оману споживачів, як це нещодавно підлягало встановленню у судовому порядку щодо використання зазначення “WHISKYE” українським виробником.
Крім того, щодо зареєстрованих ГЗ, які не використовуються протягом 7 років, будь-яка зацікавлена особа може подати заяву про припинення реєстрації.
Розглянуті положення Закону вступають в силу з 01.01.2020 року.