Більше 50 організацій звернулися до керівництва Європейського Союзу з проханням виключити з Пропозиції до Директиви про копірайт статтю 13, яка запроваджує для онлайн платформ обов’язок моніторити і фільтрувати контент користувачів.
Пропозиція до нової Директиви була опублікована Європарламентом ще у вересні 2016, і отримала контроверсійні відгуки як від громадськості, так і від представників Європарламенту. Відтоді триває обговорення.
Згідно з чинним порядком, який базується на Директиві про е-комерцію, сервіс провайдерів (у тому числі Facebook, Youtube тощо) прямо звільнено від обов’язку самостійно моніторити контент на контрольованих ними платформах. Необхідність реагувати на нелегальний контент виникає з моменту отримання провайдером відповідного звернення.
Однак Пропозиція до нової Директиви містить принципово нове регулювання, яке покладає на провайдерів обов’язок проактивних дій, тобто самостійно цензурувати контент користувачів.
Цікаво, що це той випадок, коли «чорт ховається у деталях», адже пряма вказівка «схована» у вступній пояснювальній частині документа. У ній зазначено, що стаття 13 створює обов’язок для сервіс-провайдерів, які зберігають і надають доступ до генерованого користувачами контенту, вживати заходи для попередження поширення нелегального контенту. А у самій статті 13 вказано, що провайдери мають запроваджувати технології з розпізнавання контенту, надавати правовласникам адекватну інформацію про такі технології і звітувати про виявлений за допомогою них контент.
У зверненні активісти звертають увагу європарламентарів на те, що вимога встановлювати системи фільтрування контенту двічі була відхилена Європейським Судом справедливості у справах Scarlet Extended (C 70/10) і Netlog/Sabam (C 360/10). Тому неважко припустити, що законодавча вимога, яка запровадить новий обов’язок для провайдерів, не буде визнана Євросудом, оскільки порушуватиме баланс між правом інтелектуальної власності, з одного боку, і правом на свободу підприємництва і вільного поширення інформації – з іншого.
Схожий випадок був з Директивою про збереження даних 2006/24/EC, яку Євросуд визнав недійсною на підставі суперечності з Хартією основних прав ЄС.