Питання відповідальності за неподання звіту про контрольовані операції залишається актуальним для платників податків з огляду на немалі розміри штрафів.
Останні рішення судів першої та апеляційної інстанцій свідчать про те, що на сьогодні практика застосування норм, які набрали чинності з 2017 року фактично сформувалася. Крім того, не так давно і Верховний Суд (далі – ВС) висловив свою позицію з цього питання.
Окреслимо проблему детальніше. З 2017 зазнали змін склади правопорушень, що стосуються трансфертного ціноутворення. Так, до 2017 року було передбачено відповідальність, зокрема, за неподання платником податку звіту про контрольовані операції, а також за невключення до такого звіту інформації про всі здійснені операції. Норма передбачала, що сплата штрафу за неподання звіту, недекларування всіх операцій не звільняє від обов’язку подати відповідну звітність. Однак не було визначено санкцію за невиконання такого обов’язку (тобто не було передбачено реальної відповідальності). У зв’язку з прийняттям ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII від 21.12.2016 ситуація змінилася. Було встановлено санкцію за повторну неподачу звітності після сплати штрафу за неподання звіту, документації, недекларування всіх операцій у звіті. Так, було визначено, що неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого п.120.3 Податкового кодексу України (далі – ПК України), – тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Втім, окреслені зміни породили питання дії закону в часі та ретроактивної відповідальності відповідно. Так, питання полягає у тому, чи можна застосовувати за порушення, пов’язані зі звітами, поданими за періоди до 2017 року, відповідальність за п. 120.3 ПК України (в частині штрафу за зволікання з неподанням звіту/уточнюючого після спливу 30 календарних днів після закінчення часу, відведеного на сплату штрафу). Тобто чи не буде це застосуванням відповідальності ретроактивно. Питання є актуальним, адже сьогодні перевіряються якраз звіти за 2015, 2016 роки.
ВС у цьому питанні зайняв бік платника податку. Звернемося до справи № 804/5049/17, постанову у якій ВС виніс 25.05.2018. За результатами перевірки податковий орган зробив висновок, що товариством з обмеженою відповідальністю було допущено порушення – не включено до звіту про контрольовані операції за 2015 рік інформацію про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції. В подальшому до платника було застосовано штрафні санкції за те що він не подав уточнюючий звіт після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку, відведеного на сплату штрафу.
ВС визнав такі дії податкового органу неправомірними. Так, Суд підкреслив, що податковий орган застосував до платника податку відповідальність, яка була запроваджена лише з 2017 року, тобто застосував дану норму ретроспективно.
ВС: «…заявник касаційної скарги зазначає, що заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні зазначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення податкового повідомлення-рішення.
… можливість подання уточнюючого звіту передбачена законодавством з 01 січня 2017 року, в редакції цієї норми до 01 січня 2017 року такої можливості не передбачалось, рівно як і не було врегульовано питання подання нового звіту, не визначались строки їх подання, в тому числі за 2015 рік.
Суд першої інстанції … дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях (бездіяльності) товариства складу податкового правопорушення, оскільки випадком правомірної поведінки платника податків є подання уточнюючого звіту до спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), що передбачено нормою діючою з 01 січня 2017 року.
При цьому… положення пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України не передбачали відповідальність за порушення строків подання уточнюючого звіту, як і не встановлювали жодних строків для його подання.
Відтак, податковий орган встановив порушення із застосуванням норми чинної з 01 січня 2017 року, яке триває, за логікою відповідача, з 31 жовтня 2016 року, тобто до виникнення нової норми права, яка встановлює відповідальність, застосувавши таку норму із зворотною дією у часі.
При цьому, оскаржуване нарахування штрафу здійснено з 01 січня 2017 року за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту), неподача якого виникла 31 жовтня 2016 року.
Відсутність у 2016 році норми, яка б визначала обов’язок подання уточнюючого звіту платником податків, строків його подання, відповідальність за невиконання такого обов’язку, унеможливлює застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій та свідчить про безпідставність та протиправність спірного податкового повідомлення-рішення…».
Таку позицію незастосування відповідальності на сьогодні займають і суди нижчих інстанцій. Так, прикладом цього можуть слугувати постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 у справі № 826/17982/17, від 26.07.2018 у справі № 826/17871/17, від 11.09.2018 у справі № 826/15026/17.
Аналогічною була позиція Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у постанові від 01.03.2018 у справі № 804/4695/17. У постанові від 21.05.2018 у справі № 816/65/18 Харківський апеляційний адміністративний суд також підтримав позицію незастосування відповідальності.
Втім, у контексті сформованої практики слід зазначити наступне. На нашу думку, склад правопорушення, яке полягає у неподанні звіту/уточнюючого звіту після спливу 30 календарних днів, запроваджено з 2017 року. Тобто неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбачених п. 120.3 ПК України, становить собою самостійний та окремий склад правопорушення. За неподання платником податку звіту/недекларування всіх операцій застосовується штраф, згідно з пунктом 120.3 ПК України. Подальше неподання звіту/уточнюючого звіту після спливу 30 днів наступних за днем закінчення строку на сплату штрафу слід вважати окремим триваючим порушенням, за яке передбачена окрема санкція (5 розмірів прожиткового мінімуму за кожен день неподання звіту). В разі іншого розуміння застосовується подвійна відповідальність – два види штрафів за одне порушення – неподання звіту. Однак, на нашу думку, слід підкреслити, що таке повторне неподання звіту можна вважати триваючим порушенням, і фактично тлумачити, що якщо платник не подає звіт, то з 2017 року він вважається таким, що вчиняє порушення. Саме тому обрахунок суми штрафу «за кожен календарний день» неподання звіту (зокрема, у справі, розглянутій ВС) податковий орган почав з 2017 року (а дні неподання звіту, що минули до початку 2017 року, не бралися до уваги при такому розрахунку).
Тим не менш, як вже зазначалося, суди не підтримують такі міркування, що водночас є втішним для платників податків.