05 листопада 2014 р. Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо деяких питань спадкування» (надалі – Закон).
Законом внесені зміни до основних нормативно-правових актів, які регулюють процедуру прийняття та оформлення спадщини, а саме до Цивільного кодексу України, Законів України «Про нотаріат», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Про оцінку земель» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Слід зауважити, що даним нормативним актом вводяться кардинальні зміни в сфері оформлення спадщини та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в сільській місцевості. Зокрема:
- органам місцевого самоврядування сільських населених пунктів надаються повноваження щодо оформлення спадщини та реєстрації прав громадян на успадковане ними нерухоме майно, включаючи видачу свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя;
- скасовується обов’язкове проведення оцінки майна спадкоємцями першої та другої черги і встановлюється нульова ставка оподаткування у випадках спадкування майна спадкоємцями другої черги (до спадкоємців першого ступеня споріднення встановлена нульова ставка оподаткування в силу норм п.п. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу України).
Таким чином, органам місцевого самоврядування надано право виконувати функції нотаріуса у межах відповідних населених пунктів з правом доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Безумовно, позитивний ефект зазначеного нормативного акту полягає в тому, що спрощується та здешевлюється для жителів сільської місцевості процедура оформлення спадщини та реєстрації прав спадкоємців на успадковане ними нерухоме майно. Для цього Законом передбачається надання відповідних повноважень органам місцевого самоврядування сільських населених пунктів. Однак при ґрунтовному аналізі вказаного закону в цілому виникають серйозні сумніви щодо можливості реалізації позитивних нововведень даного нормативного акту на практиці.
Дійсно, з набуттям чинності Закону в повному обсязі з 2016 року уповноважені працівники сільських (селищних) рад водночас набудуть прав нотаріуса та державного реєстратора речових прав при оформленні спадщини жителями відповідних сіл (селищ), відтак, мешканці сільських (селищних) населених пунктів зможуть оформити необхідні документи за місцем проживання в сільських радах.
Отже, такі посадові особи набудуть повноважень щодо прийняття відповідних заяв, вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, призначення виконавця заповіту, внесення необхідних записів до державних реєстрів, видачі правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно.
З позиції пересічного громадянина дане нововведення можна розглядати як позитивне зрушення, оскільки наразі оформленням спадщини мають право займатися виключно нотаріуси. Для простого громадянина сільської місцевості існуючий порядок є досить обтяжливим.
За змістом Закону, окрім безпосереднього здійснення дій щодо оформлення спадщини, уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування повинні будуть забезпечувати збереження та архівування документів нотаріального діловодства та архіву, що стосуються нотаріальних дій з оформлення спадщини, відповідно до вимог, встановлених для нотаріусів, вести встановлену статистичну звітність та подавати її до відповідних управлінь юстиції.
Окремо слід зазначити, що в Законі не встановлена відповідальність для осіб, які будуть здійснювати таку нотаріальну діяльність в сільській місцевості, зокрема, в разі завдання шкоди своїми неправомірними діями правам та охоронюваним інтересам громадян. Даний Закон містить лише загальну норму: контроль за організацією нотаріальної діяльності уповноважених на це посадових осіб органів місцевого самоврядування, дотриманням ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконанням правил нотаріального діловодства здійснюється Міністерством юстиції України.
Разом з тим, Закон висуває досить жорсткі вимоги до даних осіб:
А) наявність вищої юридичної освіти (для нотаріуса – повна вища юридична освіта);
Б) наявність досвіду роботи у галузі права не менше трьох років (для нотаріусів – не менше шести років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори не менше як три роки);
В) проходження протягом року стажування у державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса;
Г) завершення навчання щодо роботи з єдиними та державними реєстрами, які функціонують у системі Міністерства юстиції України та складення іспиту зі спадкового права у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Можна припустити, що дана новація не зможе вирішити проблему оформлення спадщини у сільських населених пунктах в цілому, оскільки виникають серйозні сумніви щодо наявності в таких органах місцевого самоврядування працівників, які відповідають зазначеним вимогам, насамперед мають вищу юридичну освіту.
В зв’язку з цим виникає логічне питання: чи багато спеціалістів виявлять бажання виконати весь ланцюг вимог Закону, витративши багато часу та грошових коштів (у тому числі бюджетних?) для отримання такої посади в скромній сільській раді? Відповідь очевидна, саме тому таке нововведення буде мати дуже обмежене застосування на теренах України.
Проблемним для багатьох органів місцевого самоврядування може виявитися і при здійсненні матеріально-технічного забезпечення роботи такої уповноваженої особи.
Вочевидь реалізація Закону на практиці потребуватиме неабияких фінансових витрат, що є неможливим в умовах життєво важливої для країни економії грошових коштів.
Другим нововведенням цього Закону є скасування обов’язкового проведення оцінки майна у випадках спадкування майна спадкоємцями першої та другої черги за законом і за правом представлення, а також у випадку спадкування спадщини, яка оподатковується за нульовою ставкою податку. Тобто Законом скасовується обов‘язкове проведення оцінки майна і встановлюється оподаткування спадщини за нульовою ставкою податку у випадках спадкування майна спадкоємцями першої та другої черги за законом чи за заповітом (зокрема, у разі оформлення спадщини від чоловіка-дружини, батьків-дітей, баби-діда, брата-сестри), що, в свою чергу, заощадить грошові кошти спадкоємцям.
Однак дана норма Закону суперечить положенням Податкового кодексу України (надалі – ПК України). Так, порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину майна визначено ст. 174 ПК України.
Відповідно до п.п. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 ПК України об’єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою: а) вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення.
Згідно з п.п. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 ПК України за ставкою, визначеною пунктом 167.2 ст. 167 ПК України (5 відсотків бази оподаткування), вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення.
Таким чином, спадкоємці другої черги не звільняються від обов’язку сплати податків у разі прийняття ними спадщини та повинні їх сплачувати за ставкою в п’ять відсотків. Вказане протиріччя норм окремих законодавчих актів здатне призвести до правової колізії та спричинити значні проблеми в правозастосовчій діяльності.
Слід зауважити, що норми Закону, якими передбачається скасувати обов’язкову оцінку майна при спадкуванні, набудуть чинності вже на наступний день після офіційного опублікування Закону, а норми щодо надання повноважень органам місцевого самоврядування щодо оформлення права на спадщину та щодо реєстрації прав на успадковане мешканцями сільських населених пунктів нерухоме майно – з 1 січня 2016 року.
Хочеться вірити, що із запровадженням змін, передбачених Законом, дійсно буде спрощено і здешевлено процедуру оформлення громадянами свого права на спадщину та реєстрацію спадкоємцями прав на успадковане ними нерухоме майно, відповідні послуги стануть більш доступними для громадян сільських населених пунктів, внаслідок чого звичайний мешканець сільської місцевості зможе отримати якісну, кваліфіковану послугу, не витрачаючи на це багато часу і фінансових ресурсів.
Адже обмежені можливості доступу жителів села до нотаріальних послуг при оформленні спадщини складають певну загрозу для такої галузі, як сільське господарство. Зокрема, внаслідок відсутності можливості відвідувати нотаріуса та коштів вже мільйони гектарів сільськогосподарських земель приватної власності можна умовно віднести до потенційно відумерлої спадщини. Ці землі є фактично вилученими з цивільного обороту, а тому використовуються сільгоспвиробниками без правових підстав чи за «квазіправовстановлюючими» документами сумнівної правової природи.