Міжнародний обмін податковою інформацією може бути здійснено 3 шляхами: за запитом, автоматично і спонтанно. Як показує світовий досвід, обмін інформацією за запитом та спонтанний обмін податковою інформацією не є достатньо ефективними в реаліях сьогодення, адже недостатній рівень комунікації між країнами сприяє підвищенню рівня податкових зловживань, зменшенню податкових надходжень до бюджетів і відповідно до зменшення справедливості оподаткування. Тому низка міжнародних організацій (Організація економічного розвитку та співробітництва, Глобальний форум з транспарентності та обміну інформацією для податкових цілей тощо), Європейський Союз, конкретно взяті країни активно працюють над запровадженням та вдосконаленням саме автоматичного обміну інформацією. FATCA, Директива Ради ЄС 2011/16/EU від 15.02.2011, Multilateral Competent Authority Agreement (МСАА) та низка інших документів, розроблених в останні десятиліття, стосуються переважно обміну інформацією в автоматичному режимі. Запровадження Плану дій ВEPS підняло питання міжнародного обміну податковою інформацією на новий рівень, адже чотири (кроки 11, 12, 13, 14) із п’ятнадцяти кроків Плану спрямовані на забезпечення податкової транспарентності (прозорості). Крок 11 надає методичні рекомендації щодо збору і аналізу інформації, яка може свідчити про розмиття податкової бази та виведення прибутку з-під оподаткування. Кроком 12 передбачено правила обов’язкового розкриття інформації з метою своєчасного отримання відомостей про потенційно агресивні або шкідливі схеми податкового планування, зокрема визначаються орієнтовний перелік суб’єктів розкриття інформації (платники податків, податкові консультанти тощо), риси інформації, яка підлягає розкриттю, строки подання інформації тощо. Крок 13 стосується подання документації з трансфертного ціноутворення, а крок 14 – підвищення ефективності механізмів урегулювання спорів. 13 та 14 кроки є мінімальними стандартами Плану ВEPS.
Автоматичний обмін інформацією & крок 13
Крок 13 передбачає запровадження трирівневої структури документації з трансфертного ціноутворення:
1. Master file (глобальна документація з трансфертного ціноутворення) – подається на запит контролюючого органу платником податків, що входить до складу міжнародної групи компаній, якщо виконуватимуться певні критерії щодо сукупного консолідованого доходу такої міжнародної групи;
2. Local file – аналізує конкретну відповідність трансфертного ціноутворення стосовно значущих транзакцій локального платника податків;
3. Звіт у розрізі країн (Country-by-country report) – подаватиметься платником податку – резидентом країни, який належить до міжнародної групи компаній, якщо виконуватимуться певні умови, передбачені внутрішнім законодавством конкретної країни.
Правовою основою для здійснення обміну інформацією в рамках кроку 13 можуть стати такі міжнародні договори:
1. Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах від 25.01.1988 (для України набула чинності 01.07.2009);
2. Договори про уникнення подвійного оподаткування (адже більшість з них містять положення про обмін податковою інформацією);
3. Договори про обмін податковою інформацією.
Проте Рада економічного розвитку та співробітництва з метою врахування особливостей обміну інформацією Country-by-country report, взявши за основу вище зазначені документи, розробляє спеціальні модельні конвенції, зокрема Multilateral competent authority agreement on the exchange of Country-by-country reports (далі – CbC MCAA). Станом на 18 жовтня 2018 року до CbC MCAA приєдналось 74 країни, з повним списком яких можна ознайомитись за посиланням. Варто зазначити, що ведучи мову про Country-by-country report, ми маємо на увазі обмін інформацією в автоматичному режимі, а не обмін інформацією за запитом.
Україна & світові тенденції
Україна в сфері обміну податковою інформацією далеко не попереду. Обмін інформацією за запитом досить ефективно використовують контролюючі органи та отримують інформацію про резидентів України від багатьох юрисдикцій. Проте до автоматичного обміну податковою інформацією Україна поки що не приєдналась. Правовою основою для автоматичного обміну інформацією є вже згадана вище Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах та Багатостороння конвенція про співробітництво між компетентними органами з питань автоматичного обміну інформацією по стандарту CRS (Multilateral Competent Authority Agreement).
У Верховній Раді України ще у 2017 році було зареєстровано проект Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо міжнародного автоматичного обміну інформацією з податкових питань)» № 6503. Вказаним законопроектом передбачається доповнення Податкового кодексу України розділом 101 «Міжнародне співробітництво щодо автоматичного обміну інформацією з податкових питань», що визначає поняття міжнародного обміну інформацією з податкових питань, суб’єктів такого обміну та їх компетенцію, перелік інформації, яка підлягає поданню, порядок використання цієї інформації та навіть відповідальність за недотримання вимог щодо порядку подання інформації в рамах міжнародного автоматичного обміну інформацією. Проте станом на 14.11.2018 законопроект № 6503 ще досі знаходиться на розгляді в комітетах Верховної Ради України.
Не поспішає Україна з початком обміну податковою інформацією в рамах FATCA. Попри те, що 7 лютого 2017 року було підписано Угоду між Урядом України та Урядом США для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США “Про податкові вимоги до іноземних рахунків” (FATCA), вона ще досі не ратифікована. Станом на 14.11.2018 розгляд проекту Закону України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США “Про податкові вимоги до іноземних рахунків” (FATCA) № 0179 від 23.03.2018 відкладено і відповідно проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв’язку із ратифікацією Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США “Про податкові вимоги до іноземних рахунків” (FATCA)» № 8190 від 23.03.2018 також ще не прийнято.
Найсвіжішою ініціативою, яка стосується, у тому числі, обміну податковою інформацією, є проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України з метою імплементації Плану протидії розмиванню бази оподатковування та виведенню прибутку з-під оподаткування» (далі – проект Закону), який ще не внесено на розгляд народним обранцям, а лише оприлюднено на офіційних сайтах Міністерства фінансів України та Національного банку України. Серед численних змін, які пропонуються, варто розглянути детальніше зміни до статті 39 ПК України в частині подання звітності у розрізі країн (Country-by-country report), адже згідно з підпунктом 39.4.12 пункту 39.4 статті 39 проекту Закону звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній, поданий платником податків відповідно до підпункту «а» підпункту 39.4.10 цього пункту, є об’єктом автоматичного обміну податковою та фінансовою інформацією. Ідеться про випадки, коли платник податків – резидент України, який належить до міжнародної групи компаній, зобов’язаний подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній подається у разі, якщо сукупний консолідований дохід міжнародної групи компаній, в яку входить платник податків, за фінансовий рік, що передує звітному року, розрахований згідно зі стандартами бухгалтерського обліку, які застосовує материнська компанія групи (а у разі відсутності інформації – відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку), перевищує еквівалент 750 мільйонів євро та за наявності однієї із таких обставин:
1. платник податків є материнською компанією міжнародної групи компаній; материнська компанія міжнародної групи компаній уповноважує платника податків – резидента України на подання звіту у розрізі країн до контролюючого органу;
2. відповідно до вимог законодавства місцезнаходження материнської компанії міжнародної групи компаній подання звіту від такої міжнародної групи компаній не вимагається і при цьому материнська компанія такої групи не уповноважує іншого учасника групи на подання звіту в іншій іноземній юрисдикції, де передбачене його подання;
3. між Україною та відповідною іноземною юрисдикцією розташування материнської компанії міжнародної групи компаній або іншого учасника групи, уповноваженого материнською компанією такої групи на подання звіту у розрізі країн, не набув чинності порядок обміну звітами у розрізі країн або наявні факти систематичного невиконання такого порядку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, оприлюднює перелік таких іноземних юрисдикцій на офіційному веб-сайті не пізніше ніж за 60 календарних днів до граничного строку подання звіту про контрольовані операції за відповідний звітний рік.
Крім того, потрібно зауважити, що згідно з підпунктом 39.4.14. пункту 39.4 статті 39 проекту Закону інформація звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, отриманого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в рамах міжнародних угод щодо автоматичного обміну податковою та фінансовою інформацією є інформація з обмеженим доступом з урахуванням вимог статті 22 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах.
Проблеми впровадження автоматичного обміну інформацією в Україні
Підписання міжнародних угод, їх ратифікація, внесення відповідних змін до національного законодавства ще не є запорукою ефективного функціонування автоматичного обміну інформацією, адже вирішенню підлягають ще низка структурних, методологічних та технічних питань, зокрема:
1. Створення в Державній фіскальній службі України підрозділу, функцією якого було б здійснення автоматичного обміну інформацією та наявність компетентних кадрів.
2. Наявність належного обладнання та програмного забезпечення.
3. Забезпечення достовірності зібраної інформації для цілей автоматичного обміну інформацією.
4. Гарантування режиму конфіденційності як зібраної, так і отриманої податкової інформації.
5. Можливість настання відповідальності за подання недостовірної інформації та недотримання вимог конфіденційності.
6. Доцільність проведення перед початком автоматичного обміну податковою інформацією добровільного декларування.
Правильне вирішення вказаних питань має величезне значення як для платників податків, адже йдеться насамперед про їх інформаційну безпеку, так і для держави, оскільки це формує її міжнародний імідж та інвестиційну привабливість.
Висновок
Таким чином, можна констатувати, що міжнародна спільнота активно працює над удосконаленням механізмів обміну інформацією в автоматичному режимі. Одна з останніх ініціатив у вказаній сфері – крок 13 ВEPS, який передбачає запровадження трирівневої структури подання інформації з трансфертного ціноутворення, один з яких (Country-by-country report) є об’єктом автоматичного обміну податковою інформацією. Наразі Україна ще не бере участі в автоматичному обміні податковою інформацією, проте низка міжнародних договорів, які були підписані останнім часом, свідчить про те, що початок такого обміну не за горами.