Поки ВККС веде роботу з укомплектування новоствореного IP-суду, Вищий господарський суд «роздає на горіхи» судам нижчих інстанцій.
Як видно зі змісту рішення ВГСУ, касація скасовує прийняті рішення, вказуючи на очевидні суттєві помилки судів нижчих інстанцій.
У цьому випадку мова йде про спір між іноземним фармвиробником та українською ТОВкою з пахучою назвою «Пролісок». За справами з таким суб’єктним складом спостерігати не менш цікаво, ніж за матчем з очевидним аутсайдером, який раптом починає вести в рахунку.
Спір стосується визнання недійсним свідоцтва на знак, під яким українська компанія випускає пробіотик. Зокрема, французький позивач вважає, що українська ТМ «СМЕКТОВІТ» є схожою до ступеня змішування з його міжнародними знаками “СМЕКТА” і “SMECTA”, зареєстрованими раніше.
Експертиза у справі погодилася з думкою позивача, а суди погодилися з експертизою. У підсумку позов задоволено, рішення набрало законної сили, МЕРТ навіть встигло внести в реєстр зміни про припинення свідоцтва. Але тут втрутилася касація.
Це той випадок, коли касаційний суд не полінився не тільки проаналізувати матеріали справи (заяву про повторну експертизу, сам висновок експерта, мотивувальні частини рішень), але й детально розписати свої зауваження.
Головне, на що звертає увагу ВГСУ, можна звести до такого:
— експертиза не може доручатися НДІ інтелектуальної власності, оскільки він не є державною спеціалізованою установою, як того вимагає стаття 41 ГПК.
Суд не вперше нагадує, що експертиза може доручатися судовим експертам, які є працівниками недержавних експертних закладів, але не самим закладам. Цікаво, що ні перша інстанція, ні апеляція дивним чином не звернули увагу на вимогу ГПК. Як наслідок – висновок є неналежним доказом у справі;
— експерт не може і не повинен давати юридичну оцінку обставинам справи.
Як вбачається зі змісту судового рішення, експерт дійшов висновку, що «товариство незаконно запозичило назву у компанії». Тобто експерт вирішив не тільки відповісти на питання про схожість знаків, оманливість і спорідненість товарів, але і встановити, хто діяв незаконно. Знову дивним чином, ні Господарський суд м. Києва, ні апеляція нічого некоректного в цьому не побачили, підстав для виклику експерта не знайшли, повторної експертизи не призначили;
— суди повинні мотивувати, з яких підстав відхиляються доводи сторони.
Вимоги статті 84 ГПК про мотивувальну частину рішення начебто всім добре відомі. Однак ігнорування цих положень судами стало настільки звичною практикою, що вказівка на порушення в цій частині не може не звернути на себе увагу. У цьому випадку йшлося про апелювання відповідачем до словесного елементу, який складає основу протиставлених знаків і який сам собою походить від міжнародної непатентованої назви. Остання, як відомо, може вільно використовуватися. Касаційний суд вказав судам на те, що «наведені заперечення залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій»;
— ВГСУ ще раз звернув увагу на неприпустимість сплутування різних підстав для відмови в правовій охороні – оманливість або можливість введення в оману (яка є абсолютною підставою) і схожість до ступеня змішування (відносна підстава).
Як наслідок, спір повертається у першу інстанцію, а тому to be continued…