«Вхід вільний…»
У основному законі держави України – Конституції України закріплено право кожного на недоторканність житла (ст. 30). Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
Крім того, право на недоторканість житла, як одне з основних прав в системі захисту прав людини, гарантується в тому числі міжнародними актами, зокрема статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 року) закріплено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання чи таких посягань.
Частиною 1 статті 233 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Згідно частини 3 зазначеної статті, слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов’язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кримінального процесуального кодексу України, під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
Більше того, статтею 162 Кримінального кодексу України, встановлено кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.
Тому громадянам варто знати про свої права з метою отримання можливості використовувати їх та протистояти свавільним діям з боку співробітників міліції. Недарма є крилатий вислів «хто озброєний – той небезпечний».
При цьому, захист життя, здоров’я, прав і свобод громадян, власності, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань покладений саме на органи внутрішніх справ (Закон України «Про міліцію»).
Проте, аналізуючи дотримання прав людини, в тому числі права на недоторканість житла, постає неприглядна статистика. Так, представники озброєного органу виконавчої влади (міліціонери), нерідко ігноруючи своє покликання та нехтуючи нормами закону, зухвало, прикриваючись службовою необхідністю, з власної ініціативи, переслідуючи доволі різноманітні мотиви, без вимушеної необхідності, яка виправдана тільки у невідкладних випадках, проникають до житла чи до іншого володіння осіб, де проводять часто безпідставні обшуки чи огляди.
Отже, знання громадянами своїх прав та належне користування ними може суттєво завадити перевертням в погонах, одягнутим в міліцейську форму, які користуються девізом «вхід вільний…», у здійсненні беззаконня.