Про паралельний імпорт і митний реєстр об’єктів інтелектуальної власності останнім часом не говорив хіба що лінивий.
Питання набуло нової гостроти у світлі можливого прийняття змін до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», які пропонуються законопроектом № 5419 і можуть призвести до запровадження національного режиму вичерпання прав.
Одним з аргументів «борців із контрафактом», які підтримують національний підхід, традиційно є посилання на міжнародний і закордонний досвід.
З огляду на це ми не змогли оминути увагою переломне рішення Верховного Суду США, яке кардинальним чином змінює більше як 20-річну історію регулювання цього питання у Штатах.
До 30 травня 2017 року, коли Верховний Суд США прийняв згадане рішення, застосовувався національний підхід до вичерпання прав стосовно патентів.
Верховний Суд своїм рішенням спростував сформульовану свого часу Federal Circuit позицію з наведенням цікавих для огляду мотивів.
Спір розгорівся між компанією LEXMARK INT., яка здійснює виготовлення і продаж картриджів у США і за кордоном, та ІMPRESSION PRODUCTS, INC.
LEXMARK INT. є власником кількох патентів, що захищають складові картриджів і способи їх використання.
Компанія пропонує користувачам 2 опції при купівлі картриджів – одна (дорожча) включає відчуження картриджа без якихось обмежень, інша (дешевша) здійснюється в рамках дисконтної програми і передбачає підписання угоди, яка дає право використати картридж тільки один раз і забороняє передавати його будь-кому, окрім LEXMARK.
Компанії на зразок відповідача займаються тим, що купують використані картриджі, в тому числі LEXMARK, поповнюють їх і перепродають.
Особливість спору полягала у наявності угоди про обмеження прав на картриджі, придбані за дисконтною програмою, та в тому, що картриджі відповідач купував за кордоном, після чого імпортував у США для подальшої реалізації.
Отже, суд вирішував спір у ключі двох аспектів:
— чи можуть договірні умови обмежити застосування доктрини вичерпання прав, і
— продаж патентовласником товару в одній державі призводить до вичерпання прав в цілому чи тільки на території такої держави (тобто питання національного/міжнародного підходу).
Обидва питання Верховний Суд США вирішив не на користь патентовласника.
Зокрема, Суд постановив, що рішення патентовласника продати продукт призводить до вичерпання всіх його патентних прав на такий продукт, незважаючи на будь-які обмеження, які патентовласник намагається встановити договором, та незалежно від території.
Спростовуючи хибну логіку судів, які до цього застосовували протилежний підхід, Верховний Суд пояснює.
Патентний закон наділяє патентовласника обмеженим обсягом виключного права, а вичерпання, яке відбувається в результаті продажу продукту, по суті припиняє таке право.
При цьому покупець набуває право використовувати, продавати або імпортувати об’єкт своєї купівлі не тому, що покупець набув повноваження вчиняти такі дії від власника патенту, а тому що це повноваження, які набуваються разом з правом власності на товар. Тобто Суд розмежовує право власності і права, що випливають з патенту.
Також Верховний Суд США акцентував увагу на однаковій правовій природі та меті, яку переслідують доктрина вичерпання патентних прав і доктрина першого продажу, яка застосовується у копірайті. Суд зробив висновок про відсутність причин застосовувати відмінний підхід при оцінці прав покупців товарів, які захищаються патентом і копірайтом.
Водночас Суд додатково зазначив: якщо патентовласник у договорі передбачає умови про обмеження прав покупця на використання чи перепродаж товару, то він може мати претензії до покупця в частині виконання договору, однак підстави для патентного спору в такому випадку відсутні.
Нагадаємо, що в Україні наразі законодавство прямо не визначає територіальний обсяг вичерпання прав при придбанні товару.
Наприклад, вищезгаданий Закон про знаки частиною шостою статті 16 визначає, що виключне право власника знака забороняти його використання не поширюється на використання знака для товару, введеного під цим знаком у цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою. Аналогічні норми встановлені для винаходів і промислових зразків.
Певну риску під дискусією про міжнародне/національне вичерпання прав підвів у 2015 році Вищий господарський суд України, вирішивши її на користь міжнародного режиму. Зокрема, у постанові від 20 жовтня 2015 року ВГСУ зробив висновок про існування в Україні міжнародного підходу до вичерпання прав.
Таке рішення ВГСУ, хоч і не є джерелом права, однак суттєво укріплює позицію про законність паралельного імпорту. Закономірним наступним кроком мало б стати внесення відповідних змін до законів.
Хочеться сподіватися, що такі зміни не тільки будуть відповідати суспільним інтересам, але й не суперечитимуть світовим тенденціям до вирішення окресленого питання.