Відступлення права вимоги – як причина відмови у бюджетному відшкодуванні « Взгляд юриста

Спеціально для видання «Юридична газета» № 49-50

Нещодавно Державною фіскальною службою України (надалі – ДФС України) був опублікований Лист від 15 листопада 2016 року № 24597/6/99-99-15-03-02-15.

У цьому Листі ДФС України надала роз’яснення стосовно права платника ПДВ на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування у випадку здійснення операції з відступлення постачальником третій особі права вимоги грошових коштів за поставленими товарами або послугами.

Зокрема, фіскальною службою на підставі аналізу пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі – ПК України) було зроблено висновок, що платник податку – покупець, який придбаває товари/послуги у платника податку – першого кредитора, а оплату за них здійснює іншому платнику податку – новому кредиторові, якому відступлено право вимоги грошових коштів, має право на формування податкового кредиту за операцією  з придбання таких товарів/послуг при наявності належним чином оформленої податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, але втрачає право на врахування сум ПДВ, сплачених за такі товари/послуги, при розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки отримувач коштів (новий кредитор) не є постачальником таких товарів/послуг.

Разом з тим, за пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (надалі – ЦК України), кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При чому, заміна кредитора відбувається без будь-якої згоди боржника, його лише повідомлють про таку заміну, і боржник зобов’язаний належно виконати свої обов’язки за договором перед новим кредитором, так як би він мав зробити перед первісним кредитором. Первісний кредитор у зобов’язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов’язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. Крім того, за аналізом Глави 50 ЦК України, заміна кредитора не є підставою для припинення такого зобов’язання між первісним кредитором та боржником.

Це означає, що, фактично, відступлення права вимоги для боржника є лише вказівкою виконати зобов’язання, у даному випадку сплатити грошові кошти, не первісному кредитору, а третій особі (новому кредитору), у зв’язку з наявністю між первісним кредитором і третьою стороною договірних зобов’язань.

Якщо звернутися до вищезазначеного положення пункту 200.4 статті 200 ПК України, то ним встановлюється, що при від’ємному значенні суми ПДВ, така сума, зокрема, підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі ПДВ, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 200-1 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Тобто, норма пункту 200.4 статті 200 ПК України встановлює наступні критерії для отримання бюджетного відшкодування:

(а) сума бюджетного відшкодування, яке підлягає поверненню платнику ПДВ, не може перевищувати значення реєстраційної суми  на момент отримання контролюючим органом податкової декларації;

(б) бюджетне відшкодування здійснюється лише щодо фактично сплаченого отримувачем товарів або послуг ПДВ. Так, фраза ж пункту 200.4 статті 200 ПК України, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума ПДВ, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам таких товарів/послуг означає лише, що бюджетному відшкодуванню підлягають суми податкового кредиту, сформованого по операціям з постачання товарів і послуг, оплата за які була фактично здійснена.

Таким чином, якщо боржником було сплачено новому кредитору вартість поставлених первісним кредитором товарів або послуг, то сума сплаченого божником ПДВ при здійсненні такої оплати, на нашу думку, може бути заявлена до бюджетного відшкодування.

Нечай Мирослава