З 5 квітня 2010 року набирає чинності новий Візовий кодекс ЄС (РЕГЛАМЕНТ № 810/2009 ЕВРОПЕЙСКОГО ПАРЛАМЕНТА И СОВЕТА от 13 июля 2009 г., устанавливающий Кoдекс Сообщества о визaх (Визoвый кoдекс)), який встановлює процедуру та порядок видачі віз тривалістю не більше 3 місяців протягом 6 місяців.
Він встановлює ряд новел у порядку видачі віз для громадян третіх країн і України, зокрема. Разом з тим, в Україні на сьогодні діє також Угода між Україною та Європейським Співтовариством про спрощення оформлення віз, ратифікована Законом України від 15 січня 2008 року N 117-VI. Значна кількість правил візового кодексу та Угоди по-різному регулюють одні і ті ж питання, а тому, готуючи документи для оформлення візи, незрозуміло, який пакет документів потрібно зібрати та коли очікувати відповіді. Так, наприклад Візовий кодекс встановлює, що консульство може розглядати документи протягом 15 днів, натомість в Угоді встановлений 10 денний строк на їх розгляд.
Отже, зупинимось коротко на основних новелах Візового кодексу: при транзиті через країни Шенген, видається єдина віза, яка дозволяє перебування на всій території країн Шенгену, при цьому в заяві про видачу візи вказується мета поїздки «транзит»; встановлений граничний строк подачі заяви про видачі візи – заява подається не раніше, ніж за 3 місяці до запланованої дати поїздки; розширено формуляр заяви (анкети), потрібно вказувати більше інформації та більш деталізовано; встановлено візовий збір в розмірі 60 Євро; необхідність подавати відбитки пальців та фото та обов’язок особисто з’явитися при першій подачі документів; встановлений збір за надання послуг з посередництва (візові центри) не більше 30 Євро (50% візового збору); рішення по заяві приймається протягом 15 днів; до строку дії візи має надаватися додатковий пільговий період в 15 днів; необхідність вказувати причину відмови у видачі візи та можливість оскарження такої відмови, тощо.
Проте не всі викладені вище новели повинні застосовуватися в Україні. Так, п. 26 Візового кодексу встановлює, що двосторонні угоди між Співтовариством на третіми країнами, направлені на спрощення розгляду заяв про надання віз, можуть відступати від положень цього Регламенту.
Візовий кодекс встановлює вимогу щодо обов’язкової особистої явки для подачі документів на оформлення візи (ст. 10), проте це не означає, що тепер туристичні фірми будуть позбавлені можливості самостійно оформляти візи для туристів. Так, ст. 13 Регламенту передбачає необхідність подання відбитків пальців та актуального фото (не більше 6 місяців) та передбачено, що при подачі першої заяви особа повинна з’явитися в консульство особисто. Надалі ж, якщо в базі буде збережено відбитки пальців, отримані не більше ніж за 59 місяців до дати подання наступної заяви, то знову подавати відбитки пальців, а отже і з’являтися особисто в консульство непотрібно. Всі держави-члени ЄС обмінюються між особою інформацією, поданою особою у заяві на оформлення візи та зразками відбитків пальців, для цього планується реєстрація всіх біометричних даних у Візовій інформаційній системі (ВІС). Але якщо консульство вважатиме за необхідне, воно має право викликати особу для особистого інтерв’ю. Слід звернути увагу також, що заступник міністра закордонних справ України Костянтин Єлісєєв вказав, що найближчим часом на громадян України не розповсюджуватиметься зобов’язання щодо необхідності здавання відбитків пальців, оскільки діє Угода, а також ведуться переговори про подальше спрощення та відміну віз для громадян України.
Візовий кодекс також передбачив узагальнену для всіх країн та більш деталізовану анкету для отримання візи. Щодо мови, якою вона повинна бути заповнена, Кодекс передбачає можливість існування 5 варіантів: мова сторони, до якої особа звертається з проханням отримання візи; мова приймаючої сторони; мови обох країн; мова країни представника (у випадку представництва); одна з офіційних мов ЄС. При цьому, якщо не надається анкета мовою приймаючої сторони, особа повинна надати переклад на цю мову. Крім того, встановлено, що консульство зобов’язане інформувати громадян про мови, якими можливе заповнення анкет.
Крім цього, встановлено новий строк розгляду заяви в консульстві, який відтепер становить 15 днів, проте він може бути продовжений до 30 або і 60 днів. Разом з тим, положення Угоди встановлюють 10 денний строк для розгляду заяви українця, який в окремих випадках може бути продовжений до 30 днів. У цьому випадку туристам слід керуватися положеннями Угоди, яка є спеціальним нормативним актом, нею також встановлено, що вартість візи для українців становить 35 Євро, а не 60.
Візовий кодекс також детально регулює порядок діяльності візових центрів та встановлює, що вартість їх послуг не може перевищувати 50% візового збору, отже діючі візові центри мають знизити вартість своїх послуг щонайменше до 17,5 Євро. Разом з тим, існування візових центрів не виключає можливість громадян особисто звертатися в консульство за видачею візи, вказаний кодекс зобов’язує консульства у випадку, якщо заявник бажає звернутися особисто без участі посередників, забезпечити йому таке право.
Також кодексом встановлюється, що при відмові консульство зобов’язане вказати причину такої відмови (ст. 32) та збільшено кількість випадків, при яких особі може бути відмовлено у її видачі. З причин відмови доцільно звернути увагу на випадок, коли особі може бути відмовлено, якщо «особа надає фальсифікованій чи викривлений документ, не надає підтвердження мети та тривалості перебування, тощо», при цьому такі підстави є оціночними категоріями, а отже надаватимуть консульствам можливості для відмови лише за суб’єктивною оцінкою самого працівника. Затверджено також спеціальну форму формуляра, який зобов’язане видавати консульство, у якому працівник консульства проставляє відмітку навпроти конкретної причини відмови. Проте це положення вступає в силу лише через рік, з 5 квітня 2011 року.
Новим кодексом також передбачено можливість оскарження рішення про відмову у видачі візи та зобов’язано консульства в формулярі про відмову у видачі візи зазначати порядок, строки та органи, які уповноважені розглядати такі скарги. Проте і це положення також вступить в силу лише з 5 квітня 2011 року. Кодексом передбачено, що скарги будуть подаватися у відповідності із законодавством країни, яка видала таку відмову. Проте частина країн взагалі не розробила процедуру оскарження, тому ця норма не може повноцінно діяти, а отже не гарантує громадянам третіх країн, що їм буде надана обґрунтована відмова та можливість оскарження. Сподіваємося, що впродовж цього року всі країни розроблять просту та дієву процедуру, якою зможе скористатися кожен громадянин України.
В цілому, прийняті новели спрямовані на уніфікацію всіх правил щодо видачі візи для країн – членів ЄС, проте їх практичних позитивний чи негативний результат ми зможемо оцінити лише після певного часу їх застосування на практиці. Маємо надію, що прийняті зміни все ж полегшать життя звичайним українським туристам та відкриють двері до такої омріяної та бажаної Європи.