05 липня 2016 року в «Голосі України» було опубліковано «нові» Закон України «Про виконавче провадження» та Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусова виконання судових рішень і рішень інших органів», нормами яких введено та врегульовано діяльність приватних виконавців в Україні.
Метою прийняття вказаних законів є підвищення ефективності діяльності органів та осіб, що здійснюють примусове виконання рішень, передбачають впровадження змішаної системи виконання судових рішень та покладення примусового виконання рішень на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Правовий статус та організація діяльності приватних виконавців встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусова виконання судових рішень і рішень інших органів».
Положеннями частини 2 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік рішень примусове виконання яких не віднесено до повноважень приватних виконавців, наприклад, рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; рішень про виселення та вселення фізичних осіб; рішень про конфіскацію майна та інші.
Приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання у випадках визначених законом (ч.4 ст.4, ч.3 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Закон України «Про виконавче провадження» не розрізняє статус – права/обов’язки державного виконавця та приватного виконавця при здійсненні ним виконавчого провадження.
Право вибору пред’явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Приватним виконавцем, який є суб’єктом незалежної професійної діяльності, може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит.
Приватний виконавець під час здійснення своєї діяльності не може займатися іншою оплачуваною, крім діяльності, визначеної частиною 3 статті 19 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень органів» або підприємницькою діяльністю.
Вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця належить до компетенції Кваліфікаційної комісії приватних виконавців, яка утворюється при Міністерстві юстиції України.
Особа, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, до подання заяви про допуск до складання кваліфікаційного іспиту зобов’язана пройти навчання і стажування приватного виконавця, загальний строк якого не може перевищувати трьох місяців. Від проходження стажування приватного виконавця звільняються особи, які мають стаж роботи державного чи приватного виконавця, адвоката, нотаріуса, арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не менше одного року або помічника приватного виконавця не менше двох років. Після проходження навчання та стажування, особа, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, подає до Кваліфікаційної комісії заяву про допуск до складання кваліфікаційного іспиту та документи, перелік яких визначено ч.2 ст.20 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень органів». Порядок проведення кваліфікаційного іспиту таких осіб, здійснюється в порядку визначеному статею 21 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень органів».
Особі, яка успішно склала кваліфікаційний іспит, Міністерство юстиції України на підставі відповідного рішення Кваліфікаційної комісії видає посвідчення приватного виконавця.
Приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України, ведення якого забезпечує Міністерство юстиції України.
Обов’язковою передумовою початку діяльності приватного виконавця є страхування своєї цивільно-правової відповідальності перед третіми особами та зобов’язаний укласти договір страхування на новий строк не пізніш як за 10 днів до закінчення дії такого договору страхування. Мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця має становити 10% загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року. Одночасно, приватний виконавець не має права здійснювати виконавчі дії, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають у нього на виконанні, перевищує розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця. У такому разі приватний виконавець зобов’язаний укласти договорі страхування на належну страхову суму.
Вимоги щодо діяльності приватних виконавців визначена положеннями Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень органів».
Здійснення контролю за діяльністю приватних виконавців покладено на Міністерство юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок, а також Радою приватних виконавців України в межах повноважень, визначених законом, шляхом надіслання письмового запиту в межах предмета перевірки.
Приватний виконавець, відповідно до вимог частини 3 статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень органів» є «носієм» професійної таємниці, до якої належить інформація, що стала відома останньому та/або його помічнику у зв’язку із здійсненням професійної діяльності.
Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень органів» набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, а Закон України «Про виконавче провадження» набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень органів», крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, фактично приватні виконавці зможуть розпочати свою діяльність не менше ніж через шість місяців з дня набрання чинності Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень органів».
Варто звернути увагу читача також на те, що умовами «нового закону» про виконавче провадження було врегульовано питання зазначення у виконавчому документі реєстраційного номера облікової картки платника податків фізичної особи боржника, зокрема, вказано, що такі дані зазначаються тільки у випадку, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий лист (частина 2 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, новим законом (стаття 12 Закону України «Про виконавче провадження») було збільшено строк пред’явлення до примусового виконання – протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документах, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явленні до примусового виконання протягом трьох місяців.