В червні 2009 року Верховною Радою України було прийнято ряд антикорупційних законів, на положення яких варто звернути увагу.
Зокрема, було розширено самі поняття корупційних діянь, що вбачається з наступних порівнянь.
Корупція (від лат. corruptio – підкуп) зловживання службовим становищем, пряме використання посадовою особою прав та повноважень з метою особистого збагачення; продажність громадських та політичних діячів, працівників управлінських органів. (“Довідник типових професійних характеристик посад державних службовців (випуск 76)”, 1999 рік.)
Корупція – діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг у сфері здійснення повноважень місцевого самоврядування (Закон “Про боротьбу з корупцією” від 05.10.1995 №356/95-ВР).
Корупція – використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей (Закон “Про засади запобігання та протидії корупції” від 11.06.2009 №1506-VI, яким відмінено дію вищевказаного закону з 01.01.2010р.).
Вищевказаний Закон №1506 набрав чинності з 18.07.2009р. та в ньому, зокрема, додатково визначено й розширено коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за антикорупційним законодавством, це – особи, уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування; особи, які прирівнюються до вищевказаних осіб (посадові особи юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, члени окружних/територіальних та дільничних виборчих комісій, керівники громадських організацій, які частково фінансуються з державного чи місцевого бюджету, помічники-консультанти народних депутатів України та інших виборних осіб; особи, які надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, експерти, оцінювачі, арбітражні керуючі, незалежні посередники чи члени трудового арбітражу під час розгляду колективних трудових спорів, третейські судді, а також у встановлених законом випадках інші особи), посадові особи іноземних держав, міжнародних організацій; особи, спеціально уповноважені на виконання відповідних обов’язків в юридичних особах, а також фізичні особи – підприємці, а також юридичні особи – у визначених законом випадках (повна новела).
Законом №1506 встановлено, що стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто. Організація проведення такої перевірки покладається на керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на зайняття посади в якому претендує особа. Спеціальній перевірці підлягають відомості за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття відповідної посади, про:
1) притягнення особи до кримінальної відповідальності та відповідальності за корупційні правопорушення; 2) достовірність інформації про доходи, їх джерела та зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, щодо особи, яка претендує на посаду, та близьких їй осіб; 3) наявність у особи та близьких їй осіб корпоративних прав;
4) особу, яка претендує на зайняття посади, у тому числі про стан її здоров’я, освіту, наявність наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації.
Останнім часом законодавець також наполягає на розробленні відповідних кодексів – норм професійної етики та інших вимог щодо здійснення окремих видів діяльності, кодексів поведінки підприємців, представників відповідних професій.
Ще однією новелою є законодавчо встановлена необхідність створення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, куди, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення, заносяться відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.
Іншим закон – «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» від 11.06.2009 № 1507, встановлюється відповідальність юридичних осіб за вчинення їх уповноваженими особами корупційних правопорушень, а також визначається порядок притягнення їх до відповідальності. Дія цього Закону не поширюється на юридичних осіб публічного права, які повністю утримуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів, а також міжнародні організації. Закон містить як матеріальні норми, так і процесуальні.
Так, юрособа буде нести відповідальність за вчинення від її імені та в її інтересах керівником такої юридичної особи, її засновником, учасником чи іншою уповноваженою особою самостійно або у співучасті таких злочинів, як давання хабара, одержання хабара, перевищення влади або службових повноважень, зловживання владою або службовим становищем та деякі інші.
Провадження у справі стосовно юросіб порушуватиметься за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, яким установлено винуватість відповідної фізичної особи (службової або прирівняної до такої законодавством) у вчиненні вищезазначених злочинів.
Справи розглядатимуть місцеві загальні суди, за рішенням яких на юросіб можуть бути накладено штраф у розмірі від однієї тисячі до п’ятнадцяти тисяч нмдг. Також суд може заборонити юрособі займатися будь-яким з видів діяльності, визначених у її статутних документах, на строк від трьох місяців до трьох років або конфіскувати її майно. У разі вчинення уповноваженими особами тяжкого або особливо тяжкого злочину суд може постановити ліквідувати юрособу.
Треба відмітити, що провадження у справі ведеться прокурором, який направляв кримінальну справу до суду чи здійснював нагляд за законністю відмови в порушенні кримінальної справи або закриття справи стосовно таких осіб.
Провадження у справі починається з моменту складення прокурором відповідного протоколу.
Справи стосовно юридичних осіб розглядаються колегіально судом у складі судді і двох народних засідателів.
Якщо за результатами розгляду справи до юридичної особи може бути застосовано стягнення у виді конфіскації, суд за своєю ініціативою чи за клопотанням прокурора зобов’язаний вжити заходів для можливої конфіскації майна юридичної особи шляхом накладення арешту на майно.
Вартість арештованого майна не може перевищувати суми доходів та/або вартості майна, отриманих юридичною особою внаслідок вчинення злочину.
Законом передбачена апеляційна інстанція, рішення якої у справі є остаточним. Касаційна інстанція відсутня. Постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута й за нововиявленими обставинами.
Отже, є велика вірогідність, що довший час норми обох вищенаведених нових антикорупційних законів будуть випробовуватися на усталеній судовій практиці у цій сфері, яка полягає в наступному – для таких злочинів характерна наявність безпосереднього зв’язку між вчиненим особою діянням та посадою, яку вона обіймає, чи службовою діяльністю, яку здійснює, тобто суспільно небезпечне діяння безпосередньо зумовлене використанням службового становища суб’єктом, який вчиняє злочин.
Відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені в п. 1 примітки до ст. 364 КК, посади яких згідно зі ст. 25 Закону від 16 грудня 1993 р. №3723 “Про державну службу” віднесені до третьої, четвертої, п’ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, зазначені в ч. 1 ст. 9 названого Закону, та особи, посади яких згідно зі ст. 25 вказаного Закону віднесені до першої і другої категорій.
За Законом “Про засади запобігання та протидії корупції” (що втрачає силу з 01.01.2010р.) корупційні правопорушення поділялися на корупційні діяння (пункти “а”, “б” ст. 1) та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, які поділяються на порушення спеціальних обмежень (ст. 5), порушення вимог фінансового контролю (ст. 6), невжиття заходів щодо боротьби з корупцією (ст. 10), умисне невиконання своїх обов’язків з боротьби з корупцією (ст. 11).
Проте все порівнюється на практиці…
Рубрика: нормативные акты