В епіцентрі подій фінансового ринку країни знов опинилась славнозвісна система електронних грошей, WebMoney. На цей раз конфлікт з їх одвічним супротивником, державним регулятором, набув серйозних наслідків. Податкова перевірка учасника ринку електронних грошей обернулась візитом озброєних відділів правоохоронних органів, арештом банківських рахунків підприємців та вилученням серверу, який містив технологічну інформацію про операції з e-cash між учасниками та користувачами системи. Це унеможливило будь-який подальший обіг електронних коштів в системі розрахунків на території України.Каталізатором народного обурення вищезгаданими подіями стала немала кількість учасників електронних розрахунків, які система встигла залучити до своїх рядів користувачів за час тривалої діяльності на теренах української державності. У 2003 році, оператор WM почав свою діяльність на території України. З самого початку свого існування WM діяли в Україні в обхід спеціального законодавства, яке на той момент обмежувалось Законом «Про ринок фінансових послуг», що вже тоді забороняв надання будь-яких фінансових послуг нефінансовими установами. Слід зазначити, що ніяка установа WM або представництво, зареєстроване на території України, ніколи не відповідали критеріям фінансової установи та не мали такого статусу.
Зважаючи на неврегульованість тогочасного законодавства, WM скористались відсутністю механізмів притягнення до відповідальності за провадження діяльності з фінансовими активами без відповідних дозволів та пристосували свою діяльність до існуючих законодавчих реалій, надавши правовим відносинам із своїми клієнтами характеру відносин, що виникають при здійсненні переуступки права вимоги, врегульованих Цивільним Кодексом України (далі – ЦКУ). На території України роль гаранта, первісного кредитора, який володіє правом вимоги до депозитарія, с тих пір, виконувало ТОВ «Українська Гарантійна Агенція». При цьому реальні гроші, що були предметом права вимоги, зберігались на рахунках в банку ПАТ «УПБ», що надає ТОВ «УГА» депозитні послуги та не має відношення до системи розрахунків WM. На сайті ПАТ «УПБ» зазначено, що банк співпрацює лише з однією міжнародною платіжною системою Visa international. Описаний механізм права переуступки вимоги використовувався WM з 2003 року, однак не міг гарантувати системі розрахунків WM відсутність ризику настання негативних правових наслідків.
Спроби WM отримати необхідні ліцензії для узаконення своєї діяльності не увінчались успіхом. Щось змінювати WM не вважали за потрібне, а регулятор зі свого боку вимагав дотриматись мінімальних існуючих критеріїв для легального провадження діяльності в межах країни. Для попередження порушення конфліктних ситуацій із контрагентами WM НБУ надсилало погрожуючі листи до суб’єктів господарювання, що мали справу з «порушниками».
Вже 4.11.2010 р., з моменту прийняття Постанови НБУ № 481 виключне право здійснювати випуск електронних грошей набули лише банки, так з’явився іще один пункт за яким WM не відповідали вимогам законодавства.
Із прийняттям наступної редакції Закону «Про платіжні системи та переказ коштів» від 18.09.2012 в сфері використання електронних грошей стались чергові зміни. Зокрема, названою редакцією, передбачалось, що платіжні організації платіжних систем (систем електронних грошей), учасники платіжних систем та оператори послуг платіжної інфраструктури мають право здійснювати діяльність в Україні виключно після їх реєстрації Національним банком України.
Крім того, за порушення вимог законодавства, згідно останніх змін, були встановлені підстави застосування відповідних санкції до порушників правил використання електронних грошей. Зокрема, відповідальність у сфері порушення використання електронних грошей була введена до кодексу про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Закону «Про захист прав споживачів». WM, при цьому, не змінили своєї позиції щодо правової підстави своєї діяльності з продажу електронних одиниць і не вжили відповідних заходів для приведення своєї діяльності у відповідність до діючих норм законодавства, що призвело до цілком адекватної реакції з боку державних органів.
В результаті, 18.06.2013 Міністерство доходів і зборів офіційно повідомило, що їх слідчими проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за частиною другою ст. 200 Кримінального кодексу України (незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення) та частиною третьою ст. 209 цього Кодексу (легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом).
Так, для притягнення осіб до кримінальної відповідальності за ст. 209 КК обов’язковим є наявність ознак суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.
Саме таким небезпечним діянням у складі злочинних дій WM можна вважати випуск електронних грошей. Однак, WM заперечує факт випуску електронних грошей як таких. Хоча, при детальному розгляді механізму продажу «прав вимоги», що здійснювався за допомогою укладення ряду договорів гарантом WM (ТОВ «УГА»), можна стверджувати автентичність процедури із процедурою випуску електронних грошей. Форми укладених договорів, які наведені на офіційному сайті ТОВ «УГА», свідчать про те, що для кожного користувача створювавя обліковий запис (електронний гаманець) за допомогою якого, користувач ідентифікувався системою, та на якому умовно зберігались права вимоги. Так, з моменту перерахування коштів клієнтом WM на відповідний банківський рахунок ТОВ «УГА» інформація про кількість електронних одиниць (1 ел. одиниця дорівнює 1 гривні) в обліковому записі змінювалась, це означало наявність майнових прав (електронних грошей), які могли використовуватись для оплати товарів та послуг.
ООО «УГА» трансформували кошти користувачів у права вимоги (електронні гроші) без відповідних вищезгаданих реєстраційних процедур передбачених законодавством, що надавало змогу уникати податкового та валютного контролю при здійсненні подальших операцій з коштами, в тому числі при переведенні їх за кордон. За такої умови WM виступали фінансовими агентами, не маючи ліцензії на здійснення валютних операцій, а їх діяльність підлягала первинному фінановому моніторингу. Апріорі, така позиція WM неузгоджувалась з діючими нормами законодавства.
Для справедливого вирішення подібної ситуації, необхідно скзати, що держава завжди потребує обсягу критичної маси для належного законодавчого відображення регулювання безпрецедентних відносин в економіко-правовому житті суспільства. Тому і законодавче підґрунтя сфери електронних розрахунків початково розроблене під ті системи розрахунків з електронними грошима, що існували на момент зародження правового регулювання та відповідали вже встановленим на той момент правилам функціонування ринку фінансових послуг. Саме завдяки цьому легалізацію власної діяльності здобули Maxy і Monexy, оскільки їх платіжні організації відповідали невисоким вимогам, що були встановлені в українському правовому полі на момент зародження в ньому електронних розрахунків. У 2010 році також право здійснювати випуск електронних грошей отримали Globalmoney, емітентом яких в рамках платіжної системи став Ощадбанк. Пізніше, 27.05.11, після прийняття Постанови НБУ № 481, для приведення своєї діяльності у відповідність із діючим законодавством, Globalmoney довелось докласти зусиль для отримання іще однієї ліцензії з такою ж самою назвою, яка вже у відповідності до законодавчих змін, затверджених Постановою № 481 передбачала узгодження правил системи електронних грошей «Globalmoney». В той же час WM було відмовлено у наданні статусу платіжної системи (системи електронних грошей). Виправдовуючи cебе (обороняючись), представники WM пояснювали НБУ простим намаганням ліквідації сильного конкурента, в особі WM, тоб-то, іншими словами дії державного регулятора були продиктовані необхідністю захисту економічних інтересів НСМЕП (НБУ) та Globalmoney (Ощадбанк).
Дійсно, з першого погляду, широкому загалу, могло здатись, що ситуація, яка склалась з держаним регулятором, показала неспроможність представників державних органів влади чесно слідувати законам природної конкуренції. Однак, вищевикладені нами пояснення, насправді, підтверджують, що проблеми WM коріняться ні в кому іншому, як в них самих. До того ж, світовий досвід роботи WM досить неоднозначний. Наприклад, в США WM не ризикує провадити діяльність, після арешту авторів платіжної ситеми Liberty Reserve, що без відповідних дозволів функціонувала на території країни.
В якості останнього аргументу неправомірності дій WM хочеться нагадати, що існуюча законодавча формація України подібна до правової системи ФРН, країни в якій діяльність WM заборонена через відсутність дозволу державного регулятора.
З огляду на таке, вважати суб’єктивні інтереси НБУ наріжним каменем в ситуації не зовсім об’єктивно. В першу чергу, коли ми маємо справу з фінансами, необхідно зважати в будь-якому випадку на наявність гарантій контрагента. Користувачі WM самі обрали шлях, що не був належно гарантований ні державою, ні міжнародними установами. До речі, для захисту своїх прав представники WM радять звертатись до суду, однак на офіційному сайті НБУ неодноразово розміщувались попередження, що застерігали користувачів WM бути обережними. Тому, за таких обставин, на судовий захист з боку держави сподіватись не доводиться.