Здоров’я – це найцінніше, що є в людини. Правильне харчування – це одна із переваг, яка дозволятиме підтримувати здоровий спосіб життя. Останніми роками в Україні відчутно посилюється роль аграрного сектору економіки, чому сприяють як природні умови, так і загальносвітові тенденції. Саме тому для розвитку органічної сільськогосподарської продукції в нашій країні повинні бути задіяні усі важелі впливу.
Відповідно до Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року, затверджених Законом України від 21 грудня 2010 року № 2818-VI, одним із завдань у сфері забезпечення екологічно збалансованого природокористування є збільшення до 2020 року частки земель, що використовуються в органічному сільському господарстві, до 7%. Відзначимо, що за деякими даними на сьогодні для вирощування органічної продукції використовується лише 1% українських земель сільгосппризначення. Тобто держава ставить перед галуззю досить амбітні плани, які потребують, звісно, вжиття відповідних заходів.
Звернемо увагу, що протягом тривалого часу виробництво та обіг органічних сільськогосподарських продуктів в Україні взагалі не було врегульовано. Внаслідок цього виробники безкарно вводили в оману споживачів, маркуючи продукцію як органічну, екологічно чисту тощо.
Позитивним зрушенням в цьому напрямку стало прийняття Закону України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» від 03.09.2014 № 425-VII (далі – Закон). Даним Законом визначено правові та економічні основи виробництва та обігу органічної сільськогосподарської продукції та сировини, зокрема, врегульовано відносини контролю та нагляду за функціонуванням на ринку органічної продукції, встановлено вимоги до виробників та виробничих процесів такої продукції, наведено загальні засади сприяння раціональному використанню ґрунтів та забезпечення доцільного використання і відтворення природних ресурсів. Головна мета Закону полягає в створенні зрозумілих регулюючих правил в даній підгалузі задля забезпечення впевненості споживачів у тому, що продукти та сировина, марковані як органічні, є дійсно екологічно чистими.
Відповідно до Закону виробництво органічної продукції (сировини) – це виробнича діяльність фізичних або юридичних осіб (у тому числі з вирощування та переробки), в процесі якої виключається застосування хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів (ГМО), консервантів тощо, та на всіх етапах виробництва (вирощування, переробки) застосовуються методи, принципи та правила, визначені Законом для отримання натуральної (екологічно чистої) продукції, а також збереження та відновлення природних ресурсів.
Звернемо увагу на ряд неузгодженостей та неточностей Закону, які істотно знижують його регулюючий ефект. Так, одним з основних питань, які мав би вирішити Закон, є визначення ряду умов, за яких виробник отримує право маркувати свою продукцію (сировину) як органічну. В нормах Закону, що визначає процедуру сертифікації, закладено суперечності стосовно черговості дій.
Законом передбачено, що особа, яка бажає здійснювати виробництво органічної продукції (сировини), повинна пройти так званий перехідний період. Істотне протиріччя в даному випадку в полягає в тому, що з одного боку, встановлено, що перехідний період починається з дня подання відповідної заяви встановленого зразка (без зазначення в який саме орган). Після цього зацікавлена особа подає на затвердження Держсільгоспінспекції план про перехід на виробництво органічної продукції за типовою формою, що затверджується Мінагропродом України та публікується на його веб-сайті. З іншого боку закон вказує, що подання заяви про перехід на виробництво органічної продукції (сировини) до органу з оцінки відповідності є підставою для проведення оцінювання протягом 30 днів з моменту подання заяви. З точки зору вимог закону перехідний період є підготовчим заходом, що забезпечує приведення технологічних процесів виробництва для отримання саме органічної продукції (сировини). В той же час оцінювання виробництва є підсумковим етапом здійснення виробником всіх підготовчих дій, до яких включається і виконання умов перехідного періоду.
Саме оцінювання виробництва здійснюється безпосередньо аудитором із сертифікації та/або спеціалістом органу з оцінки відповідності. В процесі оцінювання перевіряється відповідність виробничих факторів та процесів, отриманої продукції тощо вимогам, визначеним законом та технічними регламентами.
За результатами оцінювання складається висновок (звіт), який передається на розгляд відповідної комісії при органі з оцінки відповідності. Протягом одного місяця з моменту надання висновку (звіту) аудитора із сертифікації або спеціаліста органу з оцінки відповідності, комісія приймає рішення про видачу сертифікату відповідності або про відмову у видачі сертифікату.
Підставами для відмови може бути невідповідність результатів перевірки вимогам закону та встановлення недостовірності відомостей в документах.
Недоліком закону є невизначеність строків проведення оцінювання виробництва та передачі відповідного висновку (звіту) на розгляд комісії. На практиці ця процедура може зайняти багато місяців, що в умовах циклічності сільськогосподарського процесу може обернутися великими збитками для аграрія-заявника. Після отримання сертифікату відповідності особу має бути занесена до Реєстру виробників органічної продукції, який ведеться Держсільгоспінспекцією.
В Положенні про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 500/2011 передбачено, що відповідно до покладених на нього завдань Мінагрополітики України запроваджує систему ведення органічного сільського господарства, організовує впровадження екологічно безпечних для людини і довкілля методів та заходів щодо захисту рослин.
Фактором, що ускладнює можливість застосування норм Закону, є велика кількість підзаконних нормативно-правових актів, що має бути прийнята на їх виконання. І це зрозуміло, адже регулювання органічного виробництва – це перш за все питання особливостей агротехнічного виробництва, які не можуть регулюватися на рівні закону. Згідно прикінцевих положень Закону уряд мав розробити та затвердити протягом трьох місяців нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону.
Однак в умовах нестабільної суспільно-політичної ситуації в нашій країні відсутність таких підзаконних актів гальмує розвиток всієї підгалузі. Окремі акти не розроблялися взагалі (незважаючи на пряму вимогу Закону), інші – перебувають на стадії розробки.
В Положенні про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 500/2011 передбачено, що відповідно до покладених на нього завдань Мінагрополітики України запроваджує систему ведення органічного сільського господарства, організовує впровадження екологічно безпечних для людини і довкілля методів та заходів щодо захисту рослин.
Саме Мінагрополітики України нещодавно розробило проект Порядку оцінки придатності земель (ґрунтів) та встановлення зон виробництва органічної продукції та сировини та Критерії якості земель (ґрунтів), їх придатності для виробництва органічної продукції та сировини, придатності для виробництва окремих культур. Порядок визначає процедури та вимоги щодо оцінки придатності земель (ґрунтів) та встановлення зон виробництва органічної продукції та сировини. Зазначений вище Порядок та критерії планується затвердити постановою КМУ, відповідно до статті 23 Закону.
Проте рішенням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 18 лютого 2014 року № 198 було відмовлено в погодженні попередньо розробленого проекту вказаної постанови КМУ.
Свідченням недосконалості Закону є той факт, що незважаючи на нещодавнє його прийняття, він вже потребує доопрацювання. Наприклад, планується внести зміни до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону. В даному пункті йдеться про суб’єктів господарювання, які маркують свою продукцію як органічну, та були зобов’язані привести свою діяльність у відповідність із цим Законом протягом шести місяців. Зміни планується внести шляхом додавання абзацу до вищезазначеного пункту Закону, який би дозволяв не поширювати вимоги частини 7 статті 29 Закону (якою забороняється при маркуванні продукції, яка не відповідає вимогам цього Закону, використовувати позначення з написами «органічний», «біодинамічний», «біологічний», «екологічний», словами з префіксом «біо» тощо) на молочні продукти, які вироблені з використанням пробіотиків.
Закон не містить норм про можливості додаткового контролю за дотриманням вимог виробництва органічної продукції саморегулівними громадськими організаціями, що об’єднують виробників таких продуктів.
Вказані вище недоліки є досить типовими для вітчизняних нормативно-правових актів, які банально не відповідають рівню розвитку відповідних суспільних відносин.
З даного приводу відзначимо, що законодавство ЄС протягом тривалого часу динамічно розвивається в частині регулювання контролю за виробництвом та обігом органічної сільськогосподарської продукції. До нормативної бази в даній галузі відносяться, зокрема, Постанова Ради Європи № 834/2007 від 28 червня 2007 року «Про органічне виробництво та маркування органічних продуктів та про скасування Регламенту (ЄЕС) № 2092/91», Постанова Комісії ЄС 889/2008 від 5 вересня 2008 року «Детальні правила щодо органічного виробництва, маркування і контролю для впровадження Постанови Ради ЄС № 834/2007 від 28 червня 2007 року стосовно органічного виробництва і маркування органічних продуктів», Кодекс Аліментаріус «Керівні положення з виробництва, переробки, маркування та реалізації органічних продуктів»
Таким чином, на сьогодні необхідно оперативно усунути недоліки Закону України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», а також прийняти повний пакет підзаконних нормативно-правових актів задля забезпечення повноцінного розвитку виробництва органічної продукції. Тільки за таких умов можливо забезпечити права споживачів на українському ринку, а також конкурувати на світових, які дуже інтенсивно розвиваються останніми роками. Доцільним є вивчення та впровадження практики базових агроекологічних вимог та стандартів відповідно до регламентів Європейського Союзу. З метою стимулювання суб’єктів господарювання до виробництва саме органічної продукції, варто внести зміни до Податкового кодексу України в частині надання податкових пільг саме особам, які виробляють органічну сільськогосподарську продукцію.