Державна фіскальна служба (далі – ДФС) у листі від 20.01.2017 р. № 1296/7/99-99-13-03-02-17 наголосила на кількох ключових змінах до ст. 267 Податкового кодексу України (далі – ПК України), що набрали чинності з 01.01.2017 р., і стосуються механізму обчислення середньоринкової вартості легкових автомобілів з метою віднесення їх до об’єктів оподаткування транспортним податком.
Перш за все, за новою редакцією ст. 267 ПК України об’єктом оподаткування являються легкові автомобілі: 1) з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та 2) середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати (далі – МЗП), встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Двократне зменшення показника розмірів МЗП для віднесення легкового автомобіля до об’єкту оподаткування (у 2016 році відповідний показник дорівнював 750 розмірів МЗП) зумовлене підвищенням розміру цієї соціальної гарантії до 3200 гривень з початку поточного року. Таким чином грошове вираження порогу «розкішності» транспортного засобу було збалансовано і він істотно не змінився: з 1 033 500 грн в 2016 р. на 1 200 000 грн в 2017 р.
Наступним у ДФС вказали на суттєву зміну в методиці визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів. Наразі абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, передбачає, що середньоринкова вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального. Тобто при обчисленні середньоринкової вартості більше не враховуються тип двигуна легкового автомобіля та коробки переключення передач, як це відбувалось до внесення аналізованих змін.
Проте, наразі залишається чинною Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою КМУ від 18.02.2016 № 66 (далі – Методика), яка враховує виключені показники при обрахуванні середньоринкової вартості автомобіля: «Середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач».
Водночас, норми ПК України відповідно до ст. 5 мають пріоритетне значення перед нормами інших НПА у випадку наявності колізії. Тобто незважаючи на положення Методики, при визначенні середньоринкової вартості легкових автомобілів тип двигуна та тип коробки переключення передач враховуватись не повинні. Отже, і сама Методика у такому випадку застосуванню не підлягає.
Насамкінець контролюючий орган вказав на не менш важливе нововведення – з 1 січня 2017 року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального. Відповідний обов’язок повинен бути виконаним Мінекономрозвитку до 1 лютого податкового (звітного) року. Проте станом на сьогодні, як уже було зазначено, підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють питання визначення середньоринкової вартості, не приведені у відповідність до вимог чинного ПК України. Вказане передбачає неможливість вчасного виконання відповідних вимог та публікації списку об’єктів оподаткування транспортним податком до 1 лютого 2017 року.
Наслідки відсутності переліку об’єктів оподаткування транспортним податком на вказану у ПК України дату з тексту ст. 267 прямо не простежуються. Проте системний аналіз вказаної норми дає підстави зробити наступні висновки:
1) обов’язковими ознаками легкового автомобіля, який відноситься до об’єктів оподаткування транспортним податком, являються його вік та середньоринкова вартість. При цьому єдиним суб’єктом, який уповноважений визначати середньоринкову вартість транспортних засобів з метою оподаткування транспортним податком виступає Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
2) результатом визначення середньоринкової вартості та встановлення віку транспортних засобів є публікація відповідного переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального, тобто публікація об’єктів оподаткування транспортним податком.
Відсутність вказаного переліку унеможливлює ідентифікацію конкретного транспортного засобу об’єктом оподаткування транспортним податком, так як неможливо встановити наявність необхідних ознак об’єкту оподаткування, адже визначення середньоринкової вартості є виключним обов’язком Мінекономрозвитку та не може бути виконаним платником податку самостійно. Наявна на даний момент на офіційному веб-сайті міністерства формула визначення середньоринкової вартості застосуванню не підлягає, оскільки не враховує останніх змін до ст. 267 ПК України та обчислює відповідний показник на основі зайвих даних (пробіг, тип двигуна, тип переключення коробки передач).
Отже, реалізація положень ПК України щодо оподаткування транспортним податком стоїть під сумнівом.