Спеціально для видання “Юридична газета” від 20 квітня 2016 р.
У судовій практиці виникають непоодинокі випадки, пов’язані з некоректним формулюванням заяви про вихід учасника з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ), на підставі чого суди доволі часто відмовляють у задоволенні позовних вимог. Зазначимо, що саме текстове «наповнення» заяви про вихід були доволі різними підставами для звернення до суду.
З приводу формулювань заяви про вихід зі складу учасників ТОВ, то доволі часто зустрічаються такі вислови як, «Прошу з виключити мене зі складу учасників ТОВ…», «Прошу звільнити мене з лав товариства…» тощо.
Варто зазначити, що виключення зі складу учасників ТОВ відбувається поза волею, а доволі часто і всупереч волі учасника. Вихід же є добровільним способом припинення корпоративних відносин, на здійснення якого не впливає позиція інших учасників товариства. Щодо формулювання про «звільнення», то це скоріше стосується сфери регулювання трудового, а не корпоративного права. Учасник, який бажає припинити корпоративні відносини, не перебуває у підпорядкуванні товариства, не отримує від нього винагороду у формі заробітної плати, а товариство, у свою чергу, не може притягнути останнього до матеріальної відповідальності за невиконання трудової функції.
Вихід та відступлення
Доволі часто, учасники, текстуально формулюючи свою заяву до товариства, вживають словосполучення «Прошу виключити мене зі складу учасників ТОВ «…» у зв’язку з відступленням частки…». У даному разі учасник двічі підміняє правові підстави припинення корпоративних відносин: виключення та відчуження частки, кожна з яких є самостійною та достатньою.
На жаль, і нині судові органи не завжди розрізняють такі, здавалося б на перший погляд, прості та елементарні речі. Так, ВГСУ у свій постанові від 11.06.2013 року у справі №5016/2288/2012(3/104), якою залишив в силі Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року та Рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2012 року, не зміг з’ясувати дійсні обставини справи та розмежувати такі підстави припинення корпоративних відносин як відчуження частки та вихід з ТОВ. Ситуація полягала в тому, що один із учасників написав та нотаріально посвідчив заяву про вихід, відповідно до тексту якої за особистим бажанням в повному обсязі передав належну частку у статутному капіталі товариства на користь іншого учасника. На порядку ж денному загальних зборів було поставлено питання про зміни в складі учасників ТОВ «…» – відступлення (продаж) часток у статутному капіталі ТОВ «…» учасником «…».
Таким чином, фактично відбулося відчуження частки, а не вихід з ТОВ колишнього учасника. Відповідно до правової позиції ВСУ, відображеній в абз. 3 п. 31 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 року за №13, особа, яка придбала частку в статутному капіталі ТОВ чи ТДВ, здійснює права і виконує обов’язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі. Звідси, внесення змін до статуту товариства, наступна реєстрація відповідних змін носить не правоутворюючий (легалізаційний), а правопідтверджуючий (легітимаційний) характер, що не повинно впливати на комплекс прав особи, яка придбала частку.
Вищий господарський суд України в рішенні, що аналізується, цього не врахував, доволі формально підійшовши до питання вирішення спору, який полягав у тому, що учаснику, якому було відчужено частку, належало 50,28% статутного капіталу, а особі, що здійснила відчуження – 11,55%. Суд прийшов до висновку, що оскільки учасник виходить з товариства, то частка у розмірі 11,55% не враховується при визначенні кворуму загальних зборів, а тому всі рішення, що прийняті на них, є незаконними та підлягають скасуванню. Не вдаючись у дискусію стосовно правових наслідків припинення корпоративних відносин у разі виходу учасника з ТОВ, зазначимо, що підміна понять «відчуження частки» та «вихід х товариства» змусила касаційну інстанцію допуститися доволі значної помилки, пов’язаної з питанням визначення правової характеристики дійсних відносин між сторонами.
Проте найбільш яскравим прикладом не розмежування таких способів припинення корпоративних відносин як «відступлення частки» та «вихід» слугує правова позиція ВГСУ, відображена у постанові від 08.02.2012 року у справі №14/168. Відповідно до фабули справи два учасники згідно з нотаріально посвідченими заявами повідомили вищий орган ТОВ про свій вихід зі складу його учасників, а також засвідчили, що майнових, фінансових та інших претензій до товариства не мають. Належні їм частки у статутному капіталі товариства були відступлені іншому учасникові.
Суд заначив, що вихід учасника з товариства на підставі поданої ним нотаріально посвідченої заяви є самостійною підставою для припинення членства у товаристві. Заявивши про свій добровільний вихід зі складу учасників товариства, позивачі не можуть посилатися на судові рішення про визнання недійсними договорів про відступлення вибувшими учасниками часток у статутному капіталі товариства, як на підставу відновлення ними членства у корпорації. Відмовляючи в позові ВГСУ вказав, що втративши статус учасників ТОВ «…» з моменту подання заяви вищому органу товариства, позивачі втратили право на участь в управлінні товариством. Отже, прийняті товариством рішення після виходу позивачів зі складу учасників не порушують їх корпоративних прав по відношенню до товариства та інших його учасників.
З аналізу справи вбачається, що учасники спочатку відчужили належні їм частки у статутному капіталі на користь інших учасників, а вже потім написали заяви про вихід з ТОВ, відповідно до тексту яких майнових та інших претензій до товариства вони не мають. Проте істотна різниця між відчуженням частки та виходом з ТОВ саме і полягає в тому, що у разі відчуження частки жодні розрахунки не проводяться, особа набуває корпоративних прав з моменту укладення договору.
Таким чином, відчуживши свої корпоративні права на підставі відповідних договорів, особи перестали бути учасниками товариства. Наступне ж написання заяв про вихід з ТОВ уже нічого змінити не може, оскільки корпоративні відносини і так уже були припинені. На жаль, ВГСУ не звернув свою увагу на цю ключову деталь, тим самим здійснивши підміну способів припинення права участі в ТОВ, у результаті чого за недійсними договорами відступлення часток та неналежними заявами про вихід з ТОВ були припинені корпоративні відносини.
Цікавою також з точки зору судової практики є Постанова ВГСУ від 25.09.2013 року у справі №901/777/13-г, відповідно до якої суд визнав, що учасник вважається таким, що вийшов з товариства 16.11.2012 у день подання заяви про вихід з товариства. У даному разі заява про вихід була мотивована укладеним договором дарування. ВГСУ вкотре не здійснив розмежування між договором дарування як підставою припинення корпоративних відносин та заявою про вихід як одностороннім правочином. Проте, указаний недолік все ж таки не спричинив порушення прав, оскільки договір дарування та заява про вихід були датовані одним днем – 16.11.2012, що скоріше треба розцінювати як виняток.
Таким чином, якщо корпоративні відносини припинилися з інших підстав, аніж вихід учасника (наприклад, у разі відчуження частки), то писати на адресу товариства заяву про вихід не потрібно, оскільки остання не може вплинути на ті права, яких уже не існує.
Намір ще не заява
Інколи учасники, які бажають припинити корпоративні відносин з товариством, формулюють своє звернення подібним чином: «Повідомляю про свій намір вийти з ТОВ…». Вважаю, що таке формулювання далеко не безспірне.
Так, Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 року у справі №11/994, якою залишено без змін Рішення Господарського суду Житомирської області від 26.10.2010 року встановлено, що позивач подав заяву, зі змісту якої вбачається, що позивач бажає вийти зі складу учасників ТОВ з виплатою належної йому частки статутного фонду товариства з врахуванням коефіцієнта інфляції на день виплати, а також виплатити належний прибуток. Згідно іншої заяви позивач тимчасово відкликав свою заву про вихід зі складу ТОВ. Згодом позивач повторно звернувся до товариства з заявою про розгляд на загальних зборах заяви про намір вийти зі складу товариства. Суд відмовив у позові про стягнення вартості частки у товаристві, встановивши що зі змісту зазначених заяв вбачається, що позивач лише виявила намір вийти зі складу товариства та отримати вартість частки статутного фонду. Проте, чітко не вказав про свій вихід з товариства та про виключення зі складу учасників товариства в зв’язку з таким виходом.
Замість висновків
Для уникнення ситуацій, за яких учасник вважає себе таким, що вийшов з товариства, а товариство не бажає добровільно «прощатися» з учасником, варто коректно формулювати зміст заяви про вихід, не вживаючи висловлювання, на кшталт, «Повідомляю товариство про свій намір вийти з товариства…», «У зв’язку з небажанням перебування у лавах учасників товариства прошу вирішити питання про мій вихід» тощо. Подібні формулювання дають поле для маневру товариству, яке може посилатися про відсутність прямої вказівки про вихід з товариства, заперечуючи в суді про факт виходу учасника і, відповідно, проти вимог про здійснення розрахунку за належну учаснику частку у статутному капіталі, що і було здійснено у наведеному вище прикладі.
Таким чином, текст заяви учасника про вихід з ТОВ має бути зрозумілим, недвозначним, давати чітке уявлення про волю особи на припинення корпоративних відносин та здійснення з нею (за бажанням) відповідних розрахунків. Наприклад, «Повідомляю товариство «…» про свій вихід зі складу учасників товариства «…». Прошу провести розрахунки у відповідності до вимог чинного законодавства». Подібне формулювання позбавлене подвійного трактування, убезпечить учасника від необґрунтованих заперечень зі сторони товариства, що, безумовно, захистить майнові права колишнього учасника при вирішенні питання стягнення вартості майна, пропорційній часті у статутному капіталі ТОВ.